Дружина для мафіозі

7. Холодний душ

Ітан Грос

Щоб вкласти цю божевільну спати, мені довелося тягнути її на власній спині, вона ніби навмисно заснула в моєму авто. Така собі помста Баркер. Востаннє поглянув на дівчину, що мирно спала, я зачинив двері своєї кімнати й пішов прямісінько до кухні, потрібно попрацювати. 

Натиснувши кнопку на кавомашині, поставив горнятко у потрібне місце й став чекати поки рідина з кофеїну заповнить посудину. На моєму безіменному пальці виблискувала каблучка і я вперше за декілька годин зрозумів, що тепер в мене є дружина, що досить сильно ненавидить мене. Я завинив перед нею, тож це єдиний спосіб спокутувати свою вину. Звісно, я розумію, що це жорстоко по відношенню до Мії, але я не вмію інакше. 

— Чорт, — кава почала витікати з горнятка, я трохи відволікся на думки. 

Вимкнувши кавомашину витер всю рідину, що опинилося на столі через мою неуважність, а тільки потім сів за стіл працювати. 

Скрекіт цвіркунів лунав крізь прочинене вікно на кухні відволікав мене, я встав, щоб закрити вікно й дещо привернуло мою увагу. У лісі хтось є, хтось ходить там. Невже знову ці браконьєри, що й минулого разу? Я досить чітко пояснив їм, що не варто тут ходити, а тим паче стріляти з рушниць. Мія тоді досить сильно злякалася, та ще завадили нам у такий момент. Хоча, можливо воно й на краще, Мія могла почати уникати мене після сексу. Перевіряю свій пістолет й ховаю його за спину під футболку. 

— Що робиш? — здригаюся й помічаю Мію, що позіхає. 

— Ти чому прокинулася? 

— Пити захотіла, — вказую рукою на холодильник. — То, що ти робиш? Чому перевіряв пістолет?

Як багато запитань вона задає. Невже не знає приказку “Менше знаєш - довше живеш”? 

— Нічого, — знаходжу пульт й натискаю на кнопку. — Збираюся йти спати, тому опускаю жалюзі у всьому будинку.

— Нічого собі.

Мія спостерігає за тим, як опускаються залізні вставки на вікнах, на дверях вони також є, але цього її знати не варто. Так само, як не варто знати того, що це не прості жалюзі. Я встановив їх, коли на будинком спробували вперше напасти, це спеціальні залізні вставки, що можуть захистити від куль та проникнення у будинок. 

— Я поклав тебе у свою кімнату, тож якщо не хочеш спати зі мною, то просто йду у іншу кімнату. — досить байдужим голосом промовляю. 

— Я залишуся з тобою, — дивуюся, — врешті-решт, ми з тобою тепер у шлюбі. 

Мені не дуже подобається її саркастичний тон, вона точно щось планує. 

— Як хочеш.

Намагаюся триматися впевненим та байдужим до слів Мії, проте всередині все стискається. Три роки нагляду за нею, дають знати про себе. Мені важко контролювати себе, коли вона тепер настільки близько до мене. 

— То, ти йдеш? — в її погляді помічаю дивний блиск. 

— Звичайно. 

Зачиняю ноутбук й забираю до кімнати, раптом я не зможу заснути, то хоч попрацюю. Зайшовши до кімнати Мія вмикає світло, відчиняє двері до гардеробної й спокійно обирає собі одяг. 

Спершись на дверний короб я спостерігаю за тим, як дівчина дістає мої футболки одну за одною, а потім кидає на підлогу. 

— Ти ж не проти? — зупиняється тримаючи у руках мою улюблену футболку. 

— Чому саме вона? 

— Малюнок подобається. 

Мія точно робить все це на зло мені, я більш ніж впевнений. 

— Тоді дарую тобі, мені вона однаково не дуже подобається. 

— Саме через те, що вона тобі не подобається, я найчастіше бачила тебе в ній? — спеціально взяла цю футболку, я так і думав. 

— Спостерігала за мною? — вирішую спробувати присоромити Мію.

— Так, — спокійно відповідає. — Мені подобається твоє тіло, тож я частенько розглядала тебе в університеті. 

Роблю декілька кроків у бік дівчини, впевненість трохи зникає з її очей. 

— Не дражни мене, інакше пожалкуєш. 

Вимовляю ці слова досить близько до її вуст. Нахилюсь й підіймаю будь-яку футболку з підлоги. 

— На добраніч, Мія. — посміхаюся й виходжу з гардеробної. 

Я ледь втримався, щоб не поцілувати її. Все ж таки, жити з дівчиною складно, тим паче, коли вона ненавидить мене. Змінюю одяг на шорти у яких сплю, та футболку, що тільки що, взяв з гардеробної. Зазвичай я сплю в одному спідньому, але спати сьогодні так, це буде точно погана ідея. Мія вийшла з гардеробної коли я вже ліг у ліжко. 

— Світло вимкни. 

— Чому сам не зробив цього? 

— Тому що, це можеш зробити ти, — лягаю на бік й заплющую очі. 

Дівчина лише в одній футболці, що ледве прикриває її стегна. Чому вона настільки збуджує мене? Я лише намагаюся загладити провину перед нею, не більше. Чи все ж таки більше? Відчуваю, як Мія сідає на ліжко.

— В тебе немає другої ковдри? 

— Я тобі сказав — можеш йти спати в іншу кімнату. 

— Тобто немає. 

— Саме так. 

— Гаразд, — лягає й вкривається моєю ковдрою. — Казав, що я не його типаж, а сам насильно змусив вийти заміж за нього.

— Думай трохи тихіше! — чорт, вона дражнить мене. 

— От тільки кричати не потрібно, я чудово чую. 

Повертаюся до неї і з легкістю притягую до себе, дівчина опиняється в моїх обіймах

— Ітан! — намагається відсунутися. — Відпусти.

— Сказав не жартувати зі мною, тепер будеш спати так. 

— Як скажеш, — її руки обвивають мій торс, вона обіймає мене. — На добраніч, Ітан. 

Один-один, Мія Баркер. Ти вмієш тримати удар. Обіймаючи дівчину я заснув досить швидко. 

Прокинувся від того, що стало спекотно. Ми спали вкриті ковдрою з головою, так ще й обіймалися. Звільнивши себе з обіймів Мії я пішов у душ, потрібно охолодитися. Занадто багато всього відбувається у моєму житті зараз, як поганого, так і хорошого, проте поганого все ж таки більше. Я знав на що йду десять років тому й не маю права зараз на скарги, це був цілковито мій вибір стати вбивцею. Я міг покинути банду, а натомість очолив її, з того дня, я ще жодного разу не проживав спокійний день. 

Увімкнувши воду я став під холодні струмені й спогади вкотре накрили мене з головою. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше