Другий шанс Вікторії

Розділ 4

Минуло ще кілька днів, за які я поступово змирилася з думкою, що я, міс Вікторія Ешвуд, повністю втратила пам’ять про власне життя й зовсім не можу пояснити жодної події, що відбувається навколо мене.

Це усвідомлення допомогло мені прийняти ситуацію і спробувати наново скласти принаймні якісь уламки свого життя. Те, що мені вдалося зрозуміти з розмов довкола, було мізерним, але все ж хоч трохи прояснювало ситуацію.

Як я вже казала, мене звати Вікторія Ешвуд, і я — сестра графа Арчибальда Ешвуда. Досить молодого лорда, який, на жаль, не надто прихильно до мене ставиться.

Судячи з усього, ми сироти, бо за весь цей час мене не провідали батьки, та й леді Ешвуд про них нічого не згадувала.

До речі, про неї. Якщо я правильно розумію, вона — дружина мого брата і єдина моя захисниця в цьому домі, якщо не рахувати мовчазну Моллі. Але кого цікавить думка прислуги?

Окрім них, до моєї кімнати заходило ще кілька служниць і лікар. Щоправда, всі вони були небагатослівні й кидали на мене співчутливі погляди.

Я розуміла, що мій паралізований стан — це наслідок якихось жахливих подій, що страшенно розлютили мого брата, але згадати про них я просто не могла.

Втім, з того самого пам’ятного вечора, коли я отямилася, ніхто більше й словом не обмовився про те таємниче й трагічне лихо.

Як би там не було, моє життя в ті дні було до банального одноманітним. Моллі, ліки, їжа, сон, короткі візити лікаря та леді Ешвуд, яка знову й знову, мов заведена, запевняла мене, що я неодмінно одужаю.

Усе змінилося приблизно за тиждень мого одноманітного існування в цій кімнаті.

Моллі провела всі ранкові процедури й уже збиралася мене годувати, коли двері відчинилися — і до кімнати увійшов надзвичайно рідкісний і небажаний гість. Мій брат, лорд Ешвуд!

Моллі завмерла на місці, її руки з підносом тремтіли, і вона швидко відступила вбік, опустивши голову. У кімнаті повисла напружена тиша, яку порушив спокійний, майже крижаний голос мого брата.

— Залиши нас, Моллі, — промовив лорд Ешвуд, не зводячи з мене погляду.

Моллі відразу ж зробила короткий реверанс, швидко й безшумно вийшла, прикривши за собою двері. Залишившись із братом наодинці, я відчула, як повітря в кімнаті стало важким. Він зробив кілька кроків уперед і зупинився біля узніжжя ліжка — його холодний погляд пронизував мене наскрізь.

— Вікторіє, — почав він тихо, але в його голосі відчувалась стримувана лють. — Ти, мабуть, думаєш, що все це якось минеться саме по собі? Що все можна забути?

Його слова звучали як звинувачення, хоча я зовсім не розуміла, за що мене судять. Я не могла говорити, не могла пояснити свого стану чи власного повного нерозуміння того, що відбувається.

— Я сподівався, що хоча б зовнішньо ми збережемо пристойність і Генрі не розірве заручини до того часу, поки ми не владнаємо цей скандал, — продовжував Арчибальд, і його голос ставав дедалі жорсткішим. — Але, схоже, я переоцінив розсудливість і милосердя маркіза Гейвуда.

Генрі Ленгтон, маркіз Гейвуд. Його ім’я прозвучало, як удар грому в моїй затьмареній свідомості. Мій наречений? Невже? Чому я нічого про нього не пам’ятаю? Що сталося між нами, що призвело до розриву?

Арчибальд продовжував дивитися на мене, очікуючи хоча б якоїсь реакції, але я не могла нічого відповісти. Моє тіло залишалося нерухомим, а розум — зануреним у порожнечу. Все, що я могла зробити — це намагатися зрозуміти й проаналізувати новину, яка так сильно розгнівала мого брата.

— Генрі розірвав заручини наступного дня після... твого ганьби, — промовив він ці слова з відвертим презирством. — Він вирішив, що ти більше не годишся на роль його дружини. І я не можу його за це звинувачувати.

Ганьба? Що я зробила? Я розпачливо намагалася згадати бодай найменшу деталь, хоч крихту інформації, але в голові панувала порожнеча. Ніби хтось стер цілу сторінку з мого життя.

— Ти все ускладнила, Вікторіє, — продовжив Арчибальд. — Тепер нам доведеться, як завжди, вирішувати це самотужки.

Він на мить замовк, його погляд знову став крижаним.

— І якщо ти думаєш, що зможеш і далі грати жертву, то знай: я не дозволю тобі ще більше зруйнувати нашу родину. Ти вирушаєш до родового маєтку й проведеш там решту свого життя. І не дивись на мене так. Краще було б відправити тебе в Бедлам, оголосивши божевільною, але ти все ж моя сестра, і я проявлю до тебе максимум милосердя.

Мої нутрощі стиснулись, щойно я почула ці слова. Родове маєток… Бедлам… Він не жартував. Арчибальд дивився на мене, як на чужу, як на тягар, якого слід сховати подалі від чужих очей. Я не могла нічого сказати на своє виправдання, не могла навіть поворухнутись, але всередині мене вирували емоції — страх, розгубленість, гнів.

— Вважай це своїм останнім шансом зберегти хоч якусь честь, Вікторіє, — вів далі Арчибальд, його голос залишався холодним і безжальним. — Я подбаю, щоб усе було владнано якомога тихіше. Завтра ти виїздиш у маєток. Там ніхто не ставитиме тобі запитань. Ніхто не засуджуватиме тебе. Але я забороняю будь-які візити.

Його останні слова звучали радше як погроза, ніж як утіха. Мені судилося провести решту життя в ізоляції, ув’язненою в старому родовому маєтку. Думки про це викликали хвилю паніки. Я не могла нічого згадати, не могла навіть зрозуміти, у чому моя провина, але одне було зрозуміло — мій брат збирався викреслити мене зі свого життя, і я нічого не могла вдіяти.

— Будь вдячна за те, що я не залишив тебе на поталу публіці й скандалам, — додав він, після чого розвернувся й попрямував до дверей.

На порозі він на мить зупинився, але так і не озирнувся.

— Ти маєш змиритися з тим, що все скінчено, Вікторіє. Перестань маніпулювати Маргарет. Вона більше не твоя подруга, а леді Ешвуд — моя дружина і мати моїх майбутніх спадкоємців. Прийми свою долю й зникни з гідністю.

З цими жорстокими словами він пішов, залишивши мене в повному сум’ятті наодинці. Холодок страху пробіг усім тілом. Що ж насправді сталося? Чому я нічого не пам’ятаю і за що мене так карають? Думки проносились у голові вихором, але жодна не приносила відповідей.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше