Ліфт підіймався безшумно й плавно, але швидкість відчувалася разом із наростанням тиску. Якоїсь миті почало закладати вуха, а сам ліфт вирвався вище перших поверхів будівлі й продовжив шлях усередині прозорої труби. Відтоді я могла милуватися заворожливим краєвидом Ореоса: місто було обплетене сяйливими естакадами, його нескінченні шпилі височіли тут і там, а з усіх боків його оточувала морська блакить. Я дивилася на цей неймовірний світ, який уже не був дикою новою колонією, а зумів увібрати найкраще з досягнень Землі, водночас зберігши свою унікальність, і намагалася вгамувати шалений стукіт свого серця. Усе, крок уже було зроблено, і я відчувала, що дороги назад більше немає.
Ми підіймалися дедалі вище, аж поки якоїсь миті ліфт не зупинився, а двері безшумно розсунулися в боки.
Переді мною простягалися величезні, залиті світлом апартаменти на самому вершечку вежі. Панорамні вікна від підлоги до стелі відкривали краєвид на місто й пронизливо-синє небо Протіуса. Інтер'єр поєднував мінімалістичний стиль меблів і рослини, розставлені дбайливою рукою талановитого дизайнера. Не знаю, як я уявляла собі офіс однієї з корпорацій, що має владу над цілими планетами, але все-таки якось не так…
Біля одного з вікон, спиною до мене, стояла жінка. На ній був елегантний брючний костюм глибокого синього кольору, а в руці вона тримала тонкий келих із прозорим напоєм.
— Дякую, Ліє, ти вільна, — не обертаючись, промовила вона м'яким грудним голосом.
Дівчина, яка мене супроводжувала, мовчки кивнула й відступила назад у ліфт, двері якого одразу зачинилися, залишивши нас удвох із господинею вежі.
Жінка повільно повернулася. Її обличчя здавалося свіжим і доглянутим, і на вигляд я дала б їй років сорок, але в глибоких, уважних очах читався досвід людини, яка прожила не одне життя. Вона з неприхованою цікавістю оглянула мене з голови до ніг, затримавши погляд на моїх очах.
— Тайро… — смакуючи ім'я на язиці, промовила вона з легкою усмішкою. — Ласкаво просимо на Протіус. Я — Керолайн Форт. Очільниця і, як заведено говорити у випусках новин, власниця всієї цієї компанії.
Я завмерла, не очікуючи, що мене зустріне сама керівниця однієї з наймогутніших корпорацій людства.
— Ви… власниця «Форту»? — усе ж перепитала я, намагаючись переконатися, що правильно все зрозуміла. — Але чому мене привели просто до вас? Сканер виявив щось не те? Мені здалося, що сигнал був незвичайним…
Керолайн тихо засміялася. Цей сміх був щирим, живим і абсолютно невимушеним.
— О, цей сигнал для моїх співробітників означає більше, ніж усі протоколи безпеки разом узяті. І думаю, вони самі знемагали від цікавості, що ж він означає! Повір, люба, ти — найнесподіваніша й найбажаніша гостя в цій будівлі за останні кілька років.
Вона підійшла ближче й жестом запропонувала мені сісти в глибоке крісло біля панорамного вікна.
— Я бачу у твоїх очах тисячу запитань. І повір, у мене є відповіді на кожне з них. Але ми не поспішатимемо. Ти пройшла довгий шлях, і я знаю, що твоє тіло досі відновлюється після якогось неприємного випадку, а розум перевантажений.
— Я прийшла сюди не відпочивати, — твердо промовила я, хоча втома й нервове напруження справді давалися взнаки. — Я хочу знати, хто я. Що з моїм тілом? Що зі мною зробили?
— І ти дізнаєшся, — м'яко, але тоном, що не допускав заперечень, відповіла Керолайн. — Але нумо укладемо угоду. Ти залишишся тут, у цих апартаментах, як моя особиста гостя. Не як полонянка, а саме як гостя. Щоранку мої фахівці проводитимуть невеликі тести й братимуть аналізи — це потрібно насамперед для твоєї ж безпеки та повної діагностики. А вечорами ми питимемо чай, і я потроху розповідатиму тобі твою історію. Крок за кроком. Повір, ця історія варта того, щоб слухати її не поспішаючи.
Я насупилася, відчуваючи підступ.
— Чому ви це робите? Навіщо очільниці корпорації витрачати на мене час?
Керолайн ледь схилила голову, і в її очах спалахнув дивний вогник:
— Тому що, Тайро, ти — моє найунікальніше творіння. І мені самій страшенно цікаво подивитися, до чого все це призведе. А поки що відпочивай. Завтра ми почнемо.
#80 в Любовні романи
#3 в Любовна фантастика
#2 в Фантастика
#2 в Наукова фантастика
Відредаговано: 20.11.2026