6

Карета не може в'їхати прямо на площу, тому підходжу ближче вже своїми ногами. Поміст навіть не спромоглися нормально відмити від крові. Дивне відчуття наповнює тіло, ніби заглядаю в іншу реальність, дивлюсь через криве дзеркало. Я була тут на світанку…

- Тепер імператор з усім розбереться! - вигукує торговка, швидко вихоплюючи з руки чоловіка мідяк і простягаючи йому булку. - На війні наживалася погань така, але тепер…

Різко розвертаюся і прямую до жінки й тих, хто її слухає.

- …чула сьогодні, як чинуші казали, що вона відрізала язики полоненим і їла їх.

Люди, що зібралися, охають, морщаться. Навіть мені від подібної картини моторошно. Підходжу ближче, і мене нарешті помічають. Оглядаю людей, потім вичавлюю з себе посмішку. Я ж найсвітліша кронпринцеса, мені не личить ходити похмурою.

- Ви не розкажете мені, що сьогодні сталося?

- Звісно, ​​Ваша Високість, - зі священним трепетом видихає продавчиня. Люди розступаються, деякі швидше прагнуть піти, інші залишаються подивитися на принцесу. Не звертаю на них увагу. Жінка швидше розпочинає розповідь: - Сьогодні вранці тут стратили злочинницю, яка хотіла завадити Наллі виграти війну. Вона змовилася з урядом Архіпелагу та віддавала їм наше озброєння.

- Кажуть, вона їла солдатів, - підтакує якийсь мужик, але одразу ж тушкується й опускає погляд. А продавчиня, бачачи мою увагу, все більше розпалюється:

- На вигляд звичайна дівка, але я як в очі їй глянула ... жах! Суцільна Темрява! Немов сама Темна Мати на мене дивилася її очима. Добре, що ви, Ваша Високість, не застали цей жах. Адже ви така світла, а вона - морок суцільний. Прямо в обличчя імператору брехала про свою вірність, а щойно потрапила на війну, відчула вседозволеність. Тепер, кажуть, податки піднімуть, щоб відновити все, що вона крала! Сподіваємося тепер на вас та на Сонце імперії нашої.

Хочеться сказати, що Сонце імперії має пряме відношення до майбутнього підвищення податків, але стримую себе. Ще раз оглядаю людей, продовжую так само поблажливо посміхатися. Потім киваю, відвертаюсь і повертаюся до помосту. Людей уранці було небагато, ніхто з вищих чинів не був присутнім.

Чому взагалі страта такої злочинниці залишилася практично непомітною, ніби хтось навмисно намагався не розголошувати справу...

Рука торкається дерев'яної дошки. Шорстка поверхня покрита багряними плямами. Ще на сході сонця моя кров наповнювала звичне тіло, а тепер вона увібралася в шерехату текстуру.

Подумки прощаюся з колишнім життям, у якому я була щитом і мечем імператора, що зрадив мене. Відтепер моя дорога лежить у напрямку його відрубаної голови.

Дорогою до палацу думаю про те, що могла б переродитися в тілі якогось найманця чи солдата. Тоді я мала б можливість скористатися грубою силою і швидко розправитися з кривдниками. Тіло Аріадни втомилося навіть від цієї короткої прогулянки. Тепер дійсно відчуваю слабкість у кінцівках і щемлячий біль у шиї.

Віда сидить мовчки, поглядає у вікно або дивиться в підлогу. На мене лише кілька разів підіймала очі, але побачила, що я не маю наміру розмовляти.

Від дверей палацу до карети кидаються дві дівчини на пару років старші за мене. При погляді на них невдоволено морщусь. Фрейліни. На їх сукнях приколоті спеціальні значки у вигляді маленької квітки та півмісяця – відмітні знаки компаньйонок кронпринцеси.

- Ваша високість! - накидаються вони на мене. - Як ви могли поїхати без нас?

У їхньому тоні теж не чую нічого, що може свідчити про любов і відданість принцесі. Це претензія. Обурення. «Як вона посміла» – читається у їхніх поглядах.

За усталеною традицією принцесі належить скрізь брати із собою своїх фрейлін. Цікаво, скільки їх всього в Аріадни? Кронпринцеса точно не може обійтись лише двома аристократками.

- Я захотіла і поїхала, - спокійно відповідаю і просто проходжу повз. Віда, опустивши голову, йде слідом.

- Ваша Високість! - вигукує дівчина з родимкою під лівим оком. Її висока зачіска сповзає на бік, і вона притримує її рукою. - Ви мали покликати нас.

Відчуваю втому і бажання сісти в нормальне зручне крісло, але все ж таки зупиняюся й обертаюся до дівчат, що біжать за мною. Їхні обличчя щедро посипані пудрою, через це нафарбовані очі та губи яскраво виділяються.

- Я кронпринцеса, - нагадую холодно та твердо. - Те, що я маю робити написано в Статуті імперії. І там немає такого пункту, як тягати за собою неосвічених дівчат. Перечитайте Статут, леді, завтра я перевірю ваші знання.

Оглядаю приголомшені обличчя. Дівчата ззираються, зовсім спантеличені інтонацією і словами принцеси.

Як же тут до тебе ставилися, Аріадно?