Розділ 51

Ризикувати й вести Тайру за наводкою незнайомого зазивальника я не збирався. Роки у штурмових загонах вбили в мене одне просте правило: спочатку ти досконало перевіряєш маршрут і точку контакту сам, і лише потім ведеш туди тих, за кого відповідаєш.

Спустившись на третій технічний ярус, я без проблем відшукав секцію В-12. Майстерня гідравліки виглядала саме так, як і мала виглядати подібна забігайлівка: засмальцьовані металеві панелі, важкий запах пластику й машинного мастила, іскри від зварювального апарата та гори списаних деталей.

За верстатом сиділа темноволоса жінка років п’ятдесяти в робочій робі із засуканими рукавами. На її передпліччях темніли татуювання, розповідаючи про минуле на військових кораблях, а погляд світло-блакитних очей був настільки пронизливим, що, здавалося, міг просвітити внутрішню обшивку без сканера.

— Ми зачинені на обслуговування, — не повертаючи голови, рівно промовила вона.

— Я від Сивого. З приводу «оновлення», — спокійно відповів я, зупинившись за кілька кроків від верстата.

Жінка відклала інструмент, витерла ганчіркою забруднені мастилом пальці й нарешті подивилася на мене, окинувши поглядом із ніг до голови й затримавшись на паралізаторі на боці.

— Сана, — коротко представилася вона. — Отже, Сивий… Гаразд. Говори швидко й по суті. Хто пасажир і наскільки все з ним запущено? Один чи більше?

— Дівчина, — відповів я, зберігаючи нейтральний тон. — Абсолютно «чиста». Ніде в реєстрах не значиться. Документів немає взагалі.

Сана сперлася на верстак і задумливо хмикнула:

— «Чиста», кажеш? З одного боку — це добре, немає хвостів і розшуку. З іншого — просто вписати людину «з повітря» до єдиного реєстру зараз неможливо. Якщо я згенерую ID з нуля, перший же ШІ-контролер на Вратах заблокує вас під час огляду. Система миттєво запитає: звідки взявся громадянин? Де його зареєстрували від народження? А тинятися тут, на місцевій околиці, ви можете й без документів. Але, мабуть, вас це не влаштовує.

— І яке рішення? — запитав я, пильно спостерігаючи за її реакцією.

— Єдине робоче, — відрізала Сана. — Нам потрібна законна прив’язка до вже існуючого громадянина. З повною історією, статусом і рахунком. Хочеш до себе, хочеш до когось іншого, хто погодиться. Щоправда, на станції я тобі такого не знайду. Зайві зобов’язання нікому не потрібні.

Я трохи примружився, не зовсім розуміючи, до чого вона хилить.

— Найшвидший і найнадійніший для сканерів варіант, — продовжила майстриня, — це реєстрація шлюбу або цивільного союзу. Я підніму архівні записи однієї згорілої незалежної колонії, де реєстри велися нашвидкуруч, і оформлю видачу нового чипа твоїй «законній дружині» або «доньці». З погляду системи ти просто привіз із околиці дівчину, якій нарешті відновили документи. Чип прив’язується до твого ID і твого статусу. Скільки їй?

— Близько двадцяти п’яти.

— Тоді на «доньку» не піде, — усміхнулася технік. — Доведеться все-таки оформляти шлюбні зобов’язання.

Сана зробила паузу й сухо продовжила:

— Пройдете Врата, дістанетеся Центральних світів — оформлюєте із нею офіційне розлучення на будь-якій станції. У неї залишиться абсолютно легальний, чистий ID, до якого у корпів не виникне жодного запитання.

Ідея була чортзна-якою логічною з погляду бюрократичного хаку. Але сама думка про те, щоб записати Тайру своєю «дружиною» — хай навіть фіктивною, лише на пару тижнів, — викликала в мене несподівану реакцію. Я на мить згадав, як вона вчора дивилася на мене на юті, як тримала мою голову на колінах на Геліосі-5…

— Скільки? — запитав я, відкинувши зайві думки.

Сана назвала ціну. Сума була відчутною, але, на щастя, безліміт на кілька заправок пальним «Форту», отриманий від Гросса, значно перевищував цю ціну. Тож моя допомога залишалася в плюсі.

— Мені потрібно тридцять хвилин, щоб підготувати матрицю чипа, — додала вона. — Приведи дівчину. Зніму біометрію, розміщу чип під шкірою, внесу запис до локального реєстру з відправленням на розподільчий вузол — і можете летіти.

— Домовилися, — кивнув я. — Скоро будемо.

Я розвернувся й швидко попрямував назад до «Колібрі». У голові вже вибудовувалася розмова з Тайрою. Треба було не лише провести її станцією непоміченою, а й якось пояснити, чому для реєстрації в системі нам доведеться на деякий час стати «чоловіком і дружиною».