Розділ 23

— Єдиний розумний варіант на цей момент, — Гросс зупинився навпроти нас, — це дати тобі інше ім'я й відправити на віддалені фермерські ділянки. Наприклад, до родини Ван Хоутенів. Вони живуть відокремлено, до поселення навідуються лише для скринінгу. Може, вони навіть не запам'ятали тебе, коли були тут востаннє. Скажемо, що тебе прислали як додаткову агрономку з центрального сектора.

Я насупилася. Ідея здавалася надзвичайно хиткою.

— Теодоре, за всієї поваги, — тихо заперечила я. — А що, якщо цей фермер виявиться таким самим, як Марк? Або буде приділяти зайву «увагу»? Я буду там абсолютно сама, без зв'язку, без друзів, без Аманди. Якщо щось станеться знову — до мене ніхто не прийде на допомогу. Адже офіційно мене не існує. Ні для поселення, ні для «Форту».

— Тайра має рацію, — втрутилася подруга, похитавши головою. — Це не дає їй жодної безпеки. Ми просто зачиняємо її в іншій клітці. А що далі? Вона навіть на скринінг сюди приїхати не зможе. А якщо відмовиться, що вона скаже Ван Хоутенам? Ми просто відкладемо пояснення на один сезон або близько того.

Аманда повернулася до мене й тепло, з глибоким співчуттям стиснула мою долоню:

— А чого хочеш ти сама, Тайро? Якщо відкинути страх і наші схеми?

Я подивилася на свої руки. Пальці вже не тремтіли, а в тілі, попри все, відчувалася дика, буремна сила.

— Я хочу зрозуміти, що зі мною сталося, — чесно відповіла я. — Ніякого «воскресіння» чи суперрегенерації «Форт» колоністам не обіцяв. У контрактах цього не було. Якщо моє тіло здатне відновитися з попелу за три дні — це або результат якогось дикого експерименту над нами, або технологічний збій, про який я маю право знати. Я хочу дістатися до головного офісу «Форту» на одній із центральних планет і отримати відповіді.

Аманда гірко всміхнулася:

— Тайро, люба... Це прекрасна мета. Але «Форт» знаходиться на іншому кінці сектора. А сюди поки навіть звичайні торговці не літають! За весь час існування поселення до нас прилетів лише старий Лойс на своєму шатлі.

— А якщо його попросити? — з надією запитала я. — Поговорити з Лойсом? Раптом його шатл ще здатний на міжпланетний стрибок?

— Виключено, — суворо відрізав Гросс. — Шатл Лойса — єдина літаюча бляшанка на всій планеті. Навіть якщо він працює наполовину, це наш єдиний шанс на аварійну евакуацію чи додатковий зв'язок. Я не можу позбавити колонію навіть ілюзії космічного транспорту заради однієї людини.

Ідея зайшла в глухий кут. Я безсило відкинулася на спинку кушетки. Ховатися на далекій фермі під чужим ім'ям або до кінця днів сидіти в цьому холодному складі — ось і весь мій вибір.

І тут тишу медблоку прорізав різкий, уривчастий писк.

Гросс здригнувся й підніс до обличчя важкий браслет-комунікатор. На екрані пульсував червоний індикатор далекого сканера зв'язку — сигналу, якого на Геліосі-7 не чули вже неймовірно довго.

Теодор натиснув панель приймання. Крізь перешкоди й тріск статики з динаміка вирвався хрипкий, явно втомлений чоловічий голос:

«Диспетчерська Геліос-7, говорить вільний торговий рейнджер “Колібрі-2”. Запитую дозвіл на посадку для дозаправлення та дрібного ремонту, а також із метою торгівлі. Повторюю, запитую посадковий вектор…»

Гросс повільно опустив руку, приголомшено дивлячись на нас з Амандою.

— Наче самі боги послали нам рішення, Тайро, — тихо прошепотів він.