від авторки та подяки

Насправді цю невеличку історію про Крістофера та Софі мені захотілось написати досить раптово. В моєму житті була людина, яка подобалась мені. Я можу навіть сказати, що кохала його. Ми познайомились так же раптово, як і з'явилась ідея написання цієї книги. На жаль, моя симпатія залишилась нерозділеною, а також, ми вже не спілкуємося.

Я просто роздумувала над тим, щоб закінчити спілкування, яке насправді не мало сенсу. В мою голову прийшла досить дивна думка, що колись, коли я вже буду дорослою, то я зустріну того хлопця. Досить дивно, так? Я також так подумала, але ця ідея засіла в моїй голові та я вирішила реалізувати її в цій книзі.

До речі, датою одруження Софі та Крістофера стала реальна дата, коли рівно місяць, як я припинила спілкування з тією особою, про яку говорила раніше.

Але, також, це не просто історія з моєї голови. В ній я хотіла показати, що на мою думку, кожна людина має так званого соулмейта, але всі ми зустрінемо його в певний час, а саме, коли запланувала нам доля. На прикладі Крістофера й Софі, які навіть через 6 років не могли забути один про одного ( згадайте слова Софі у 2 главі про дощ ), я хотіла показати, що кожна людина має свою «другу половинку», що ви ніколи не будете самі. Для когось ви станете таким же життям, як Софі стала Крістоферу, а хтось стане вам окремим світом, як Кріс для Софі.

Я дякую всім хто прочитав цю книгу. Я вдячна моїм друзям за підтримку. Богдану за конструктивну критику, до якої я завжди намагалась дослуховуватись. Ірен за те, що перша прочитала мою книгу, та завжди переконувала в тому, що деякі моменти в книзі не є крінжовими, а просто незвичайними. Та звісно, дякую Івану, який підтримує мене не тільки в письменництві, а й взагалі в усьому.

Та дякую людині, через яку, я створила цю повість та й взагалі, відкрила для себе письменництво. Не хочу згадувати імен. Просто дякую.