Передмова.

До збірки «Друге дихання» увійшли різні оповідання. Різні за розміром, різні за жанром, різні за тематикою і за сюжетом. Єдине, що їх об’єднує це пологовий будинок. Всі вони родились в межах однієї і тієї черепної коробки. Моєї.

На диво, хоч ззовні ця коробка не змінювалась за час написання цих творів (років два – три), внутрішня її складова різнилась і дуже. Це помітно з оповідань, що ввійшли в цю збірку. Тут і фантастика і детектив, тут гумор і смуток. Одні твори дають надію, від інших віє безвихіддю. Є тут і діти, і дорослі, і старі. А ще є померлі і ненароджені. Є люди, є тварини. А є і нелюди, проте таких небагато. Зовсім. От би і в житті також.

Ще одна загальна риса – це невеличкий об’єм. Є дуже маленькі, є просто маленькі, а є невеличкі. Але в наш час, божевільного руху такі невеличкі оповідання мають зайняти свою нішу. Дістав свій телефон чи інших гаджет і по дорозі прочитав, або навіть послухав (аудіоформат зручніше за кермом) оповідання і вже на весь день буде заданий якийсь напівтон настрою.

Та все ж не дивлячись, що всі оповідання різні, читач безсумнівно знайде щось характерне саме для цього автора (тобто для мене).

І в кожному наступному оповіданні, звісно якщо перші будуть до смаку, читач буде відкривати для себе нові риси авторської особистості.

Насправді ні, читач буде відкривати свої особисті риси, про які до цього просто не було нагоди звернути свою увагу.

Тож запрошую, читайте, відкривайте автора, відкривайте себе. Тільки за умови, що вам це приносить задоволення. Якщо ні, що ж, шкода. Та книжок багато, і час краще витратити на «свої», ті які віддзеркалюють саме вашу душу.

 ПС. Якщо дочитали аж сюди, то ймовірність що я ваш автор, а ви мій читач дуже висока.