32. Іди ти...!

Рудий і Паша, як звичайно, чергували на вежі від ночей. Лише останнім часом вони розслабились. І перестали там постійно сидіти. Вони включали помпи, а самі йшли до дівчат. А потім під ранок приходили їх та вимикали.

До речі, вихователька першого загону один раз їх мало не спіймала. І просила радгоспу, щоб він забивав усі вікна на першому поверсі у всіх корпусах.

Ми про це дізналися. Це треба було тільки бачити, як в обід завгосп ішов з молотком і цвяхами й забивав усі вікна в нашому корпусі та в корпусі першого загону. А слідом за ним йшли мої друзі з кусачками, і ці цвяхи виривали назад.

Тож нічого з їхнього плану не вдалося. Хлопці, як ходили до дівчат, так і далі ходили.

Одного разу мої друзі так засиділися, що пропустили час, коли їм треба було вимикати помпа.

Сталося те, що мало статися.
Резервуар звичайно розірвало і тепер його треба було лагодити. Тож у таборі день чи два не було води. Питна вода стала дефіцитом. Її привозили із міста на машинах. Один день з ранку не можна було навіть помитися воду, бо воду доставляли лише на кухню.

І ось ми йдемо з Владою увечері табором. Гуляємо. Вже темно. Давно був відбій у таборі. Але з нею це зовсім не стосується. Такий приємний теплий вечір.

– Я хочу пити, – каже мені Влада.

- О, я знаю де можна взяти води, — згадую я, що біля їдальні стоять машини з питною водою і якщо відкрутити кран, то можна напитися. Правда це вода для їдальні. Але навряд чи від них зменшиться, якщо дівчина поп'є трохи води перед сном.

Ми з Владою йдемо до їдальні. Так і є. Там стоїть кілька вантажівок із водою. Вода знаходиться у цистернах. Я відчиняю кран. Гучно біжить вода на асфальт. Влада нахиляє голову та починає пити.

І тут де не взявся з'являється завгосп. Неприємний такий він мужик.

- А ось хто розливає всю воду! А вона не для цього вартує. Ось ходіть, хулігани, відкручуєте крани, а потім ось не вистачає. Ще й після відбою. Ще з якоюсь шалавою. - Починає він на нас кричати ще й ображає при мені мою Владу.
Такого, звичайно, я стерпіти не можу.

Мені дуже не сподобалося, що він обзиває дівчину, яка мені подобається. І я тільки хотів втрутитися, як Влада відсторонила мене і сама влізла в суперечку.

- Іди ти в ж ***, завгосп, — конкретно сказала вона.

Я не витримав і почав сміятися. Це реально було смішно. Треба було бачити обличчя цього чоловіка. Ну, по суті, правильно Влада вчинила. Не було чого ображати дівчину

Коли за кілька хвилин завгосп прийшов до тями, то він розірвався ще більше і пообіцяв, що обов'язково вижене мене з табору. І що він зараз піде по скаржиться на мене начальниці, що я тут воду розливаю і щоб завтра з речами стояв біля воріт, він особисто відвезе мене на вокзал.

Звичайно я трохи засмутився. Але з іншого боку я зрозумів, що мені в цілому байдуже. Головне, що я поїду, і тоді тут залишиться Влада. Залишатися в таборі коштувала лише заради неї та заради моїх друзів. А все інше мене абсолютно не лякало.

- Мені дуже хотілося за тебе заступитися, — зізнався я Владі, коли ми вже йшли до корпусу. - І треба було піти морду йому набити, - сказав я Владі. - Ось даремно ти мене зупинила. Все вже втрачати мені нема чого.

- Не хвилюйся. – заспокоїла мене Влада. - Ніхто тебе не вижене. Все буде гаразд. Я цього дурня знаю. Він ще торік до мене чіплявся. Це його щастя, що я промовчала. Це він мене просто тепер ревнує, – пояснила мені Влада ситуацію, – що ти зі мною гуляєш, а в нього нічого не вийшло. Тож іди спокійно спати, Сергію. Я тобі ручаюся, що все буде гаразд. Можеш зранку з речами нікуди не ходити. - Сказала вона мені насамкінець і пішла до себе спати.