24. Нове кохання

– Привіт. - Першим почав я розмову. - Як тебе звуть?

- Мене звуть Влада. - Вона підняла на мене очі та відклала убік свою товсту книжку.
- Мене звуть Сергій, а це - Вова, — представилися ми їй, продовжуючи стояти біля новенької.
- Та сідайте. У ногах правди немає, – посміхнулася нам Влада.
Лід розтанув. Я сів біля неї, а поряд зі мною Вова. Вона посміхається і ми починаємо ставити один одному купу запитань.

– Я цього року закінчила школу. Мені вісімнадцять років, – розповідає нам про себе Влада. - Ось одразу після випускного приїхала сюди до мами відпочити та підготуватися до вступу до інституту. У мене мама тут працює вихователем у шостому загоні. А тато - фізкерівник.

- О! А твого тата ми знаємо, - радісно пригадую я веселого та життєрадісного чоловіка у спортивному костюмі. - А ось твою маму чесно кажучи ні. У тебе батько нормальна така людина, дуже хороша, — кажу я Владі. Зовсім не для того, щоб якось піднятися в її очах, бо щиро так я і вважаю.

Слово за слово і з'ясовується, що у нас є навіть спільні друзі. Влада дружить з дівчинкою, яка живе в моєму будинку і на два роки старша за мене. І з якою ми у дуже добрих відносинах. Мені здається це якимось приємним  дуже знаком долі.

- У вас є палити? – Питає нас Влада.
- Є, — відповідаю я і простягаю їй цілу пачку цигарок.
- Ну не тут же, — чогось лякається вона. - Надішліть тоді покуримо, десь в затишне місце. 
Ми йдемо за кущі. Там, де є простір між парканом.

- Ми тут завжди куримо, — поясню я нашій новій знайомій, бо з боку табору нас непомітно і з боку дороги теж. Тут і паркан високий, і високі кущі.

А дівчисько таке своє, просте в дошку. Вона разом із нами сідає на траву, навіть не боячись забруднити свою нову джинсову спідницю.

Що більше ми з нею розмовляємо, то більше вона мені подобається.
Я бачу, що на руках у неї якісь синці.

Влада посміхається, зауважує мій погляд.

– А, це я на випускному впала. Ми йшли вночі з випускного. А у нас там труби міняли і яму викопали. А я забула і впала до ями. Це ти мене ще в купальнику не бачив, — пояснює вона мені, — у мене там вся спина та всі ноги та попа в синцях.

Таким дрібницям я взагалі не приділяю жодної уваги. Мене це не турбує. Я дивлюся на цю дівчинку. Дивлюсь у її зелені очі, на її пухкі губи. Шикарне погруддя теж притягує мій погляд. І я розумію, що ось саме така дівчина мені дуже підійшла б.
Вона мого зросту. Ми з нею практично однаковою комплекції і за розмовою вона теж практично така, як я.
Я зовсім забуваю про всіх своїх табірних дівчат, тих, що мені раніше подобалися.
Я навіть забув про те, що вчора обіцяв Алесі прийти до них увечері й під враженням нової знайомі так і не прийшов. Тепер усе це відходить на другий план. У мене є нове кохання - це Влада. І ніхто, ніхто мені тут більше не потрібний.