19. Розчарування

Після полудника. Так, так. У літньому таборі годували цілих чотири рази на день. І в цілому там був, на мою думку, розкішний розпорядок.

Тільки дітям не подобались деякі речі. Наприклад  зарядка і те, що вдень треба спати. А так здаєьтся все було чудово.

Ось, наприклад: сніданок, потім море, потім обід, сонна година, полудник, потім вільний час, вечеря, кіно та спати. На мою думку -  чудово!

Так, от після полудника. До речі, раптом. І дуже несподівано, для мене принаймні. Коли ми повернулися до себе в палату, то там на нас чекав сюрприз. Біля дверей стояла Алеся і мала повні руки цукерок.

- Це тобі, — сказала посміхаючись вона. - Там у нас день народження у дівчинки було і я спеціально для тебе взяла трохи.

Алеся може чекала якоїсь від мене дуже радісної реакції. Але я весь був у думках про Яніну і, як же нарешті з нею мені познайомитися. Реакція  моя була холодна. І тому Алеся відразу і пішла, не забувши покликати мене у гості. Усі цукерки я віддав друзям. І навіть не задумався про причини такої її доброти.

Ми пішли грати у футбол. Я бив по воротах і тому стояв спиною до дороги.

- О, дивись! - Крикнув мені Юрко, — он вона йде.
Я озирнувся. В оточенні цілої купи подруг, немов королева та її фрейліни, по дорозі повз футбольне поле, слідувала Яніна. Саме слідувала. Інакше й не скажеш.

Ближче за всіх до неї стояв Юрко. Він до неї перший і підскочив. Яніну відразу взяли в обручку її величезні подруги. Вона серед них була, як білий лебідь серед стада слонів.

– Там з тобою один хлопець хоче познайомитись, – сказав їй Юра.

- Я зараз зайнята. Я поспішаю. Приходьте у кіно. Там і поговоримо. - І навіть не спитавши, який саме хлопець, просто пройшла собі далі. Тільки озирнулася разів десять напевно. Я якраз у цей час підбіг до Юри й він мені у двох словах передав всю їхню не дуже довгу розмову.

— Вона трохи загальмована, — зізнався він мені.

- Чого ти так вирішив? - Здивувався я.

 - За її розмовою, — не став вдаватися до подробиць мій товариш. - Сам побачиш.
А потім було кіно. Ми, як завжди прийшли останні. Фільм уже йшов. На нашому ряду сиділа в повній самоті "її величність іспанська королева".

Дивно, що поряд з нею не було нікого з її постійних супутниць. Ну, зрозуміло, подумав я,  вона знала, що з нею знайомитимуться.

Ми підсіли з Юрою. Познайомились. Я навіть не пам'ятаю, про що там було кіно. Весь сеанс ми проговорили з Яніною.

- Тобі скільки років? - Поцікавився у неї мій товариш.
- Я перейшла до восьмого класу. – Повідомила нам Яніна про свій вік.

Наскільки можна було розглянути її обличчя у темряві кінозалу, вона справді була красива. Але ось манера її розмови. Так, дівчинка знала собі ціну.

Ось  про що саме ми з нею говорили того вечора.
Наприклад про дискотеку. Яніна сказала мені, що була на всіх дискотеках нашого міста! Я був в шоці! Це ж треба.

 Вона розповіла нам яка саме музика їй подобається. Потім про те, що зараз модно, а що ні. Як вони там десь напилися, то тут щось таке зробили не дуже гарне.

Втім, весела така дівчинка, ще подумав про неї  я. Ми ще з Яніною трохи поспілкувалися, і я зрозумів, що це не мій варіант. Вона гарна. І на цьому все. 

Так. Я залишив з нею Юру, а сам пішов дивитись, як грають у теніс мої друзі з першого загону. Яніна мені більше не подобається, вирішив я. Немає про що з нею розмовляти. Такий собі не самий гарний варіант. 

Треба шукати собі якусь іншу дівчину, вирішив я. А де ж її узяти, якщо гарніше за Яніну тут нікого й не було. То буду без дівчини, як он Вова та Юрко, як Макар та Ілля. Будемо разом гуляти, купатися та відпочивати. Ну їх, цих дівчат. В мене є друзі і це головне! Про Алесю я навіть не згадав. І про дівчат - моїх ровесніць, теж не подумав. Мені здалося, що краще, чим Яніна вже нікого не може бути. Але як же я помилявся.