12. Вільні птахи

До обіду ми були зайняті справами. Бо в перший день треба було все перевірити або відремонтувати. Тому роботи звісно висточало.
А по обіді за розпорядком у всіх була сонна година. Але, звичайно, до нас це ніякого відношення не мала. Ми ж вважалися робітничим загоном. Начебто не школярі, а працівники табору і могли спокійно займатися своїми справами поки що весь табір відпочивав. По суті ми були на рік або на більше старші за решту школярів. І хоча були такі самі, як усі підлітки, але ось наше становище робило нас дуже незалежними. І напевно в очах решти табору ми виглядали такими собі вільними птахами. І насправді так воно і було. Що хочемо те й робимо. Зробили те, що нам сказав наш майстер, а потім вже свобода. І ніхто нас майже не контролює та не каже, що та як на треба роботи. Ми були вільні птахи. Так все й було насправді. 

Час був в нас вільний і поки що всі відпочивали, ми вирішили присвятити його вивченню табору. Як ми вже знали в таборі було дві брами, що з'єднують нашу закриту територію із зовнішнім світом.

Одні ворота, через які ми в'їхали до табору, вели до міста, а інші виходили, як нам сказали на море. Біля тих і тих воріт були КПП.

І на цих КПП сиділи школярі. Щодня якийсь загін був черговий. І від цього загону призначали людей до їдальні допомагати. А також сидіти на КПП і не пускати чужих на територію табору.

Що таке було це саме КПП? Та просто альтанка. Звичайна дерев'яна альтанка. З лавочками по колу і посередині такий самий дерев'яний столик. Ось там зазвичай сиділо по дві, три людини.

І ось виявилося, що на одному з КПП сидить наша подруга Олена. А разом із нею хлопець із її загону, якого звуть Андрій. Нормальний такий хлопець. Ми з ним познайомилися, коли ходили провідувати нашу подругу. Бо вона дуже сподобалося Рудому. Та, як виявилося вона вже була зайнята. Андрій та Олена швидко між собою. порозумілися і вже були парою. В таборі, як я зрозумів взагалі все робиться дуже швидко. Бо часу замала. Треба все встигнути за ті три тижня. 

Ми посиділи разом з Оленою та Андрієм, поспілкувалися. Загалом, він нам сподобався. І ми, мабуть, йому теж сподобалися. А потім ми вирушили далі йти, дивитися територію нашого літнього табору. Що там ще й такого цікавого. Бо ми були вільні у своїх діях і своєму часі. Ми - вільні. Вільні птахи.