9. Перші у таборі

Ми порозмовляли, подихали, свіжим повітрям і вирушили спати у свій вагон. Але довго спати нам не довелося, бо десь о четвертій ранку нас розбудив наш майстер.

- Вставайте. Приїхали, – сказав він. – Все. Час збиратися. Виходимо. Тільки тихо дивіться. Ще всі діти сплять. Ми їдемо до табору перші, щоб усе там приготувати до приїзду всіх інших.

Найперші зібралися ми з Рудим. Коли ми зійшли на перрон, то на вокзалі було абсолютно порожньо. Там взагалі нікого не було.
Ми з Рудим пройшли трохи убік. Оглянули там усе. Ще було темно і не душі довкола. Вже потім, хвилин через десять, почали з'являтися решта наших — дівчат і хлопців. Після них з'явився майстер.

Він сказав, щоб усі ми йшли за ним. Не знаю, куди треба було йти посеред ночі. Але виявляється за вокзалом на нас чекав автобус із табору. Ми сіли в нього і поїхали темними міськими вулицями. Попереду нас чекала невідомість. Не знаю, хто про що думав. Але вся ця поїздка в темряві навіювала, якісь такі сумні думки. Я питав себе чи вірно я зробив, що поїхав у табір? Що на мене там чекає? Навіщо мені все це було треба? 
Я не знаю скільки ми їхали, тому що я роздивлявся всі околиці, дивився на всі боки. Та що там можно було побачити у повній темряві? Всі мовчали. Всі думали про щось своє. Може теж питають себе навіщо вони сюди поїхали?
Коли ми нарешті прибули до табору, то почався дощ. Я про себе ще й подумав, що це чергова прикмета про те, що все буде добре. Або навіть може чудово. 

Вже починався ранок. А в таборі нікого не було, крім завгоспа. Він мені відразу не сподобався. Противний такий чолов'яга. З вусами та майже увесь лисий. Середнього віку. Він все чіплявся до наших дівчат. Особливо до Олі, бо вона така була дуже жіноча та з великими, як на її вік, принадами. Нікому з наших цей завхоз взагалі не сподобався. 

Він показав нам, де жити. То був другий корпус. На першому поверсі нам дісталися дві кімнати. Одна для дівчаток, друга для хлопчиків. Я зайняв собі ліжко біля вікна. Ще два ліжка стояли посередині впритул одне до одного, а з іншого боку стояли теж два ліжка, але вже по іншому. Там обрали собі місце Паша і Рудий. Вова з Юрком зайняли собі два ліжка посередині.

Дівчаткам було найкраще. Їм дісталася одна кімната саме така, як у нас. Там стояло п'ять ліжок, а їх було лише двоє. Свобода можна сказати. Люда та Оля могли вибрати собі будь-яке ліжко. 

Ми вже хотіли лігти та трошки відпочити та треба були йти далі. Бо ми ж сюда не лежати приїхали.