Дрон

Прошу вибачення у воєнних, якщо моя фантазія та припущення вам не сподобається. Одразу пишіть в коментарі, буду коректувати твір.

Ми бачимо періодично дрони, які контролюють наші стратегічні об'єкти. Бачимо їхні біло-зелено-червоні вогні. Бачимо, що вони зависають над трасою, коли по ній їздить воєнна техніка, бачимо їх над аеропортом, якщо подивитися у своє вікно.

Сусідка бачила дрон біля свого балкону, но може вона помиляється. Може їй здалося.

Але на власні очі ми їх бачимо в небі на якісь відстані від будинків.

Якщо за допомогою дронів шукають диверсантів, заглядаючи у вікна, то нехай. Причому у сусідньому будинку якраз викрили таких диверсантів, які за два тижні до повномасштабного вторгнення орендували квартиру у будівлі, яка розташована вздовж траси через лісосмугу, але уважні сусіди заявили на них, бо було дивним часта зміна номерів на авто та те, що ці двоє хлопців азіатської зовнішності, маленького зросту, смагляві постійно носили якісь мішки. В їх орендованій квартирі було повно зброї. Ото було би нам гаряче через це. Ми навіть проходили біля них, прямуючи до магазину, коли в їхній старій радянській білій машині поліцейські з автоматами та у бронежилетах проводили обшук. А ці двоє диверсантів стояли поруч.

Я набралася сміливості використати тему з дроном та придумала одну цікаву історію.

Повторюю: все видумка, усе лише моя ненаситна фантазія.

І моєї героїні буде ім'я Анісія, що означає "завершення".

Отже... 

Почнемо мою сучасну казку...

- Даміре, у що ти так уважно вдивляєшся? Невже нам можна так безсоромно втручатися в особисте життя? - звернувся хлопець до чоловіка перед великими моніторами, який тримав правою рукою вертикальний джойстик, а лівою підписав собі чоло.

- Мене бентежить, що в цій квартирі на сьомому поверсі кожної ночі до самого ранку горить світло, а штори щільно прикриті, що нічого й не побачиш. Ти ж пам'ятаєш історію, як у будинку по сусідству, в 29-му, з якого проглядається траса через лісосмугу,  виявили диверсантів на другий день повномасштабного вторгнення? - запитав Даміре.

- Так. То було дещо особливо небезпечно: повна квартира зброї. Дякувати, що в нас люди уважні. Добре, що сусіди тих новоспечених жильців помітили часту зміну номерів на тій старенькій білій копійці та ще й те, що ті двоє постійно носили якісь мішки, та й викликали поліцію. Ото було би гаряче не тільки одному будинку.

- Я ж про те й говорю, Ігорю. Дивне щось відбувається за цими шторами. Я постійно бачу сілует жінки, яка щось робить, но не розумію, що можна робити усю ніч. Може я перебільшую, може ця жінка всього навсього працює дистанційно вночі, сидячи часто за ноутбуком. А якщо ні? Якщо вона передає якійсь дані нашим ворогам? І що ж вночі робити на кухні? Що вона там робить?

- Зв'яжися з нашими хлопцями, щоб прослухали цю квартиру та ще й телефон хазяйки. - запропонував Ігор.

- Я хочу спочатку сам розібратися. - пояснив Дамір. - Дивись: шторка трохи від вітру посунулася. Ось вона... Та причина хвилювань... Що там у нас на екрані... Я ж не хочу близько наближатися до вікна, щоб не розкривати себе. Зроблю максимальне наближення камери... Сфокусуюся...

- Тю... Англійська... Вона вивчає англійську! А ти таке вже роздмухув! - прокоментував побачене Ігор.

- Це ще не все. А що вона ночами робить на кухні? - наполягав на своєму Дамір. - О, ще шторка від вітру посунулася. Ось. Фотографую, як є.

В цю мить протягом взагалі відкинула штору далеко, відкривши камері героїню хвилювань повністю.

- Оце суб'єкт спостереження. Так вона зовсім красуня. Ти не міг по силуету не помітити, що в неї ідеальна фігура. Так ще й таке гарне обличчя. Розказуєш тут про диверсантів, а на справді стежиш за такою красою. - пожартував Ігор.

- Ігорю, припини! Я на роботі. Я ніколи не зловживав своїми професійними можливостями, тим паче на роботі. Я вперше бачу цю дівчину. - розлютився Дамір.

- Та я жартую. Камера зробила якісний знімок. Можемо пробити дівчину по базі за допомогою зображення. Перекинь мені її фото.

- Зараз.

Через п'ять хвилин Ігор вже зачитував досьє знайомої незнайомки, яка не давала спокою своєю нічною активністю пілоту дрона.

- 1993 рік народження. Закінчила Політехніку. Працює на місцевому заводі.

- Вона пішла на кухню. Щось сьогодні протяг сильний. На кухні штора прям затанцювала. - Дамір не відводив очей від свого об'єкта спостерігання.

-Так. Природа на нашій стороні. І знов облом. Вона лише готує їжу. Нічого особливого, крім неї самої. Краса цієї дівчини особлива.

- Коли вона спить? 

- Скоро побачимо... Ти ж не забувай, що треба слідкувати за безпекою біля аеропорту, а не тільки стежити за красунями. Вон і техніка поїхала по трасі. Туди більше уваги приділи. З дівчиною все ясно: ночами вчить англійську та одночасно готує.

- А чи дійсно вона працює на місцевому заводі? Може там щось не так...

- Даміре, ти занадто суворо відносишся до людей: вона звичайна дівчина, тільки хоче щось змінити у своєму житті. А робота забирає багато часу, ось і займається іншим у вільний від роботи час.

- Подивимося. Але я виясню, чому їй не вистачає вечорів, щоб займатися своїми справами.

- Як знаєш. - Ігор заглибився у свою роботу.

А Дамір продовжив відстежувати простір навколо аеропорту та над трасою, що пролягала поруч, не забуваючи періодично проглядати, чому в тій квартирі досі горить світло.

- Ігорю, вона заснула за столом над своїм конспектом.

- Ось ще одна відповідь: коли вона спить...

- Прокинулась та пішла спати.

-Нормальна дівчина. Нічого таємничого в ній немає. Ось побачиш. До речі, її звуть Анісія.

- Навіть ім'я особливе... - прошепотів Дамір.

- Щось мені здається, що ти в неї закохався. Твоє стеження за дівчиною стає більше схожим на звичайне... - Ігор замовчав.

- Що звичайне? 

- Та нічого. Зі сторони здається, що ти просто спостерігаєш за об'єктом своєї симпатії. - Ігор побачив грізний погляд Даміра, тому добавив. - Це мені так показалося. Лише моя думка.