Драксарія : Серце Безодні

Глава 26

Дракену нарешті вдається домовитися про відвідання Ноктіра Вейла. Зважаючи на критичний стан куратора, спеціалісти дозволяють лише коротку зустріч за умови, що поруч будуть Ліора та Кровіс.

Отримавши дозвіл, Дракен разом із Кайреном, Рейнаром і Зіірі вирушає до закритого нейромедичного відділення Академії.

Дорогою хлопці майже не розмовляють, адже вже знають, наскільки серйозно погіршився стан куратора. Проте кожен сподівається, що спеціалістам усе-таки вдасться йому допомогти.

У самому відділенні панує неймовірна тиша.

Дракен іде попереду, тримаючись, як завжди, впевнено, хоча за напруженими плечима можна здогадатися, наскільки його непокоїть майбутня зустріч. За ним крокують курсанти, а Ліора та Кровіс, які вже ознайомилися з останніми показниками Вейла, замикають групу.

Перед дверима Ліора зупиняється й обертається до хлопців.

— Послухайте мене дуже уважно, — суворо промовляє професорка. — Стан куратора критичний, і будь-який сильний ментальний сплеск може спричинити небезпечну реакцію нервової системи. Ви ж, мабуть, пам'ятаєте, що ми домовилися не підключатися до його свідомості й не влаштовувати ментальних перевірок. Це буде звичайна розмова. Усім ясно?

Хлопці дружно кивають.

Дракен прикладає долоню до сенсора, і двері відсуваються вбік.

Зайшовши усередину, Кайрен мимоволі затримує дихання. Вони знали, що куратор перебуває у важкому стані, проте Кайрен зовсім не очікував побачити настільки разючі зміни за такий короткий проміжок часу.

Та як же це можливо?! Ще зовсім недавно він стояв перед нами у своєму кабінеті й розповідав про мережу! А тепер...

На широкому медичному ліжку лежить Ноктір Вейл, до тіла якого підключено безліч датчиків. Його обличчя сильно змарніло, а золотаві прожилки, які раніше лише зрідка проступали на шкірі, тепер вкривають майже все тіло. Ще й повільно пульсують, місцями переходячи у тверді блискучі пластини, схожі на драконячу луску. Тіло куратора час від часу мимоволі посіпується.

Боже, невже це настала розплата за його підтримку Архонтів і приховування правди? Цікаво, скільки всього він устиг натворити? — Кайрен відчуває, як усередині все неприємно стискається.

Рейнар поруч із ним теж помітно блідне.

Раптом Вейл розплющує очі, хоча це дається йому нелегко. Одне око залишилося людським, темним і втомленим. Друге тепер має вертикальну драконячу зіницю із золотавим світінням.

Оглянувши присутніх, куратор навіть намагається всміхнутися.

— Не пам'ятаю... — цей голос змушує хлопців здригнутися. Це той самий подвійний тембр, який вони вже чули під час особистої зустрічі з ним, проте зараз він став значно виразнішим. — Не пам'ятаю, щоб замовляв таку велику делегацію... для прощання.

Дракен виглядає невдоволеним, проте підходить ближче до ліжка. Хлопець намагається зберегти звичну суворість, хоча в його погляді все ж помітне хвилювання.

 

— Ви ще не померли, кураторе, тож не поспішайте радіти, що нарешті позбулися нас! — хрипко кидає.

Вейл сміється, але сміх швидко переходить у болісний кашель. Датчики починають тривожно блимати, фіксуючи різкий стрибок нейронної активності.

— Дракене... — перевівши подих, продовжує куратор. — Бачу, у тебе добре виходить підбадьорювати хворого. Тобі б у дипломати!

Кровіс одразу перевіряє показники, а тоді заспокійливо киває Ліорі. Нейронна активність поступово повертається до допустимих значень.

— Вибачте, що ми вас потурбували, кураторе, — промовляє Зіірі, поки несміливо підходить ближче. — Ми дізналися, що ваш стан значно погіршився, і хотіли б поговорити з вами про те, що відбувається в мережі. Звісно, якщо ви почуваєтеся достатньо добре.

Усмішка зникає з обличчя Вейла.

— Погіршився... це ще дуже м'яко сказано, курсанте, — відповідає із подвійним відлунням. — Пам'ятаєте, я розповідав вам, що частина моєї свідомості залишилася в мережі? Тепер навіть ту частину, що досі перебуває тут, дедалі важче втримувати. Мене постійно затягує туди... у найнижчі шари. І те, що я останнім часом там бачу... Ви повинні про це дізнатися.

Дихання дається Вейлу важко. У його кров постійно надходять стабілізувальні препарати. Людське око куратора уважно дивиться на хлопців, тоді як драконяча зіниця то звужується, то розширюється, ніби реагуючи на щось, чого ніхто з присутніх не відчуває.

— Раніше це були лише окремі голоси... — продовжує Вейл. — Уривки чужих спогадів, емоцій, дивні видіння під час сну. Спочатку я думав, що це просто наслідки моєї помилки під час фізичного Злиття. Але за останні тижні все змінилося.

Хлопці бачать, як він намагається стиснути пальці в кулак, проте рука, частково вкрита золотавою лускою, майже не слухається.

— Тепер чужі спогади настільки сильно змішуються з моїми власними, що я вже не завжди можу їх розрізнити. Я бачу події, які відбувалися за сотні років до створення Академії, відчуваю біль тисяч свідомостей одночасно. Іноді... – голос куратора здригається, і він замовкає, намагаючись опанувати себе. — Іноді я навіть не можу згадати власного імені. Не розумію, де закінчуються мої спогади й починаються чужі. А найстрашніше, що з кожним днем мені дедалі важче їх розрізняти.

Рейнар рвучко подається вперед. Він, як ніхто інший у цій кімнаті, розуміє, про що говорить куратор. Спогади про чорні нитки Еха, які колись проникали в його свідомість, намагаючись повністю підкорити її, досі викликають у хлопця неприємні відчуття.

Я чудово знаю, як це, коли чужий голос у твоїй голові стає гучнішим за власні думки. Але ж мене змогли витягнути! Невже йому не можна допомогти?!

— Хіба не можна спробувати розірвати цей зв'язок?! — схвильовано вигукує Рейнар, обертаючись до Ліори та Кровіса. — Під час останнього експерименту я зміг перенаправити чужий ментальний сигнал! А якщо використати мої здібності ретранслятора, щоб відфільтрувати ці спогади й від'єднати куратора від мережі? Можливо, нам удасться його витягнути?!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше