Від самого ранку Моргат у своїй кімнаті перевіряє голографічні схеми житлового сектора Академії, маршрути патрулів і дані сканувальних систем, які регулярно надсилає генерал Авейл.
Він уже кілька разів переглянув можливі шляхи проникнення до житлових корпусів, але все одно продовжує шукати слабкі місця в охороні. Після сутички з прибічниками Еха ребра досі нагадують про себе ниючим болем під час різких рухів, проте зараз Моргата значно більше хвилює безпека Віреї.
І хто, в біса, замовив її викрадення? Невже батько вирішив дістатися до мене через неї? Можливо це все-таки не мій батько? Доказів, що це він так і немає.
Моргат саме збільшує схему одного зі службових переходів, коли у двері стукають.
— Заходьте!
До кімнати заходить Дракен Торвальд. Судячи з його похмурого обличчя, цей ранній візит не обіцяє нічого хорошого.
— О, які люди! — Моргат відкидається на спинку крісла й зустрічає гостя звичною нахабною усмішкою. — Сподіваюся, ти прийшов не з черговим списком доручень? Бо в мене, знаєш, і без того справ вистачає.
— Повір, Моргате, зараз мені не до твоїх жартів, — Дракен заходить усередину й зачиняє за собою двері. — Нам потрібно серйозно поговорити.
Моргат помічає його напружений вираз обличчя й повільно випростується.
— Щось сталося?
— За дві години на головний посадковий майданчик Академії прибуде дипломатичний корабель з Елізіум-Прайм.
Моргат здивовано вигинає брову.
— І навіщо ти мені це повідомляєш? Я начебто не входжу до комітету із зустрічі поважних гостей.
— На борту лорд Соларіс, — Дракен уважно дивиться йому в очі. — Батько Віреї.
Здається, у Моргата навіть відвисає щелепа від почутого. Він чудово пам'ятає все, що Вірея розповідала про свого жорстокого батька, і власну обіцянку захистити її від нього.
Хлопець різко підскакує з крісла, навіть не звернувши уваги на біль у ребрах.
— Ти це серйозно?! Якого біса він сюди прилітає? Вірея в небезпеці?!
— Саме це я й хочу з'ясувати, — похмуро відповідає Дракен. — Але спочатку ти маєш дещо знати. Після вибуху енергетичного ядра я сам подбав про те, щоб на Елізіум-Прайм Вірею вважали загиблою. Видалив частину записів з бази Академії, змінив її особисті дані й підробив офіційне повідомлення про смерть під час катастрофи.
Моргат кілька секунд приголомшено дивиться на нього.
— Стривай... Ти хочеш сказати, що підробив документи про смерть Віреї? І її батько весь цей час думав, що вона загинула?!
— Саме так. Принаймні я був у цьому впевнений.
— Нічого собі! — Моргат навіть присвистує. — А я ще думав, що це в мене проблеми з дотриманням законів!
— Моргате, мені зараз не до жартів! — різко обриває його Торвальд. — Я знав, як Соларіс поводився з донькою. Бачив, як вона через це переймалася, і розумів, що рано чи пізно він спробує повернути її під свій контроль. Я хотів дати Віреї можливість нарешті жити власним життям. Я ж її кох...кхм...не важливо.
Дракен невдоволено хмуриться.
— Але тепер виходить, що він якимось чином дізнався правду. І це мене найбільше непокоїть. Звідки? Хто міг передати йому інформацію? А головне — чому він вирішив з'явитися саме зараз, коли Академія перебуває в надзвичайному стані?
Моргат повільно переводить погляд на голографічні схеми житлового сектора, що досі світяться над його столом.
Невже це просто збіг?
Моргат із досадою проводить долонями по обличчю. Ще кілька хвилин тому він був майже впевнений, що за підготовкою викрадення стоїть його власний батько. А тепер з'являється Соларіс. Невже це справді збіг?
— Прокляття... — бурмоче він. — Здається, у нас проблем значно більше, ніж я думав.
Дракен насторожується.
— Що ти маєш на увазі?
Моргат вимикає голографічні схеми й повертається до нього.
— Моя людина - генерал Авейл нещодавно повідомив мені дещо цікаве. Його люди перехопили зашифровані дані на зовнішніх торгових станціях. Хтось готує викрадення Віреї. Вони намагалися отримати маршрути патрулів, схеми житлового сектора й перепустки з підвищеним рівнем доступу.
Дракен різко випростується.
— Викрадення?! І чому я дізнаюся про це тільки зараз?
— Бо я сам отримав цю інформацію зовсім недавно! І сам хотів розібратися! Вірея тепер моя дівчина! — роздратовано відповідає Моргат. — До того ж був упевнений, що це мій дорогий татко вирішив дістатися до мене через Вірею. Після невдалого замаху на мене я б зовсім не здивувався. Але тепер з'являється її батько...
Дракену це не подобається, ревнощі огортають в колючі обійми, та він мусить взяти себе в руки.
— Ти думаєш, Соларіс може бути причетний?
— Не знаю, Дракене! Авейл досі не встановив замовника. Можливо, це взагалі дві різні історії. Але погодься, надто вже вчасно цей люблячий татусь вирішив навідати доньку!
Торвальд замислено хмуриться.
— І все ж викрадення з території Академії під час надзвичайного стану... Після того, як ми посилили охорону, здійснити таке буде вкрай складно.
— За це запропонували величезні гроші, — Моргат невдоволено морщиться . — А за такі суми завжди знайдеться хтось достатньо відчайдушний. До того ж Соларіс цілком може використати свій дипломатичний статус як прикриття. Або його поява просто відверне нашу увагу, поки найманці спробують дістатися до Віреї.
— Поки що це лише припущення, — нагадує Дракен. — І саме тому ми повинні діяти обережно. Соларіс прибуває з офіційним візитом, тож жодних необдуманих витівок, Моргате. Я тебе знаю! І хочеш ти того чи ні я буду допомагати!
Моргат криво всміхається.
— Ти мене за кого маєш? Я, між іншим, теж інструктор цієї Академії!
— Саме тому й сподіваюся, що ти поводитимешся відповідно.
— Дракене, після того, що сталося кілька днів тому, я більше не збираюся ризикувати Віреєю! Якщо хтось із людей Соларіса спробує хоча б пальцем її зачепити, я йому всі кістки переламаю. І мені буде начхати на його дипломатичний імунітет! Але й від твоєї допомоги не відмовляюся.