Розділ 11. Дитяча казка для знаті

Місця за ширмою ледь вистачало, адже кожна з нас хотіла спостерігати не лише за тим, як дівчата виступатимуть, а й за реакцією зали. Можливо навіть вибрати одного з чоловіків, бажаючи заволодіти його увагою. Ну, такою мені здалася мета більшості учасниць, які метушилися тут.
Я ж планувала буквально одним оком глянути на виступ Астель, а після цього спробувати відшукати серед гостей знайомі обличчя, адже якщо мої подруги потрапили на торги, то я мала їх помітити або серед «наречених», або сидячими в залі.
«А що, якщо…», - від думки мене відвернув безладний шум оплесків, і я побачила, як принцеса встала посеред освітленої сцени, приклавши смичок до інструменту.
Мить, і легка мелодія наповнила своїм звучанням весь зал, яким промайнуло захоплене зітхання. Так, у дівчини безперечно талант, адже такого чистого звучання я ще ніколи не чула, хоча, звичайно, не мені судити. Але реакція слухачів говорила про те, що я все ж таки права.
А от голос, що пролунав після цього, змусив мене вражено застигнути, майже прилипнувши до невеликої щілини, яку мені вдалося відвоювати у особливо напираючих збоку дівчат. «Трохи співаю»? - Тобто це тепер так називається? Та я ніколи не чула нічого прекраснішого. Здається, зі мною були солідарними практично всі слухачі, які перебувалм у залі, бо вони почали один за одним підніматися зі своїх місць.
А коли Астель замовкла, приміщення просто вибухнуло оваціями. Оце я розумію успіх, навряд чи комусь із присутніх леді вдасться затьмарити спів принцеси. Я побачила, як незадоволена Кармелія підібгала губи, але потім все ж таки випросталася, дочекалася, коли публіка трохи вщухне, і ступила наступною на сцену. Оце я розумію витримка, дарма намовляла на місцевих жінок, багато з них були дуже сильними духом.
- Зустрічаємо, Її Світлість Кармелію Сааверійську, - зал зааплодував, приготувавшись спостерігати таланти наступної дівчини, а я невпевнено обійняла сестру Ліама, яка вчепилася в мене.
- Я їм сподобалася? Сподобалася? - її голос тремтів, ніби це було справді важливо для Астель.
- А як сама думаєш? Вони всі піднялися... - Дивне хвилювання, зважаючи на те, що діялося після її виходу.
- Та ні, я про своїх батьків. Так розхвилювалась, що не ризикнула дивитись у їхній бік, - зізналася мені принцеса, з надією дивлячись у вічі.
- Звичайно! - сказала максимально впевнено, щоб у неї не виникло і краплі сумніву. - Хіба могло бути інакше? – так от чийого визнання дівчина намагається досягти.
Їй не важливі всі ці торги, відбори та нібито прекрасні чоловіки. Астель прагне уваги своїх рідних, і цей захід – її шанс стати важливою для імператора та імператриці.
- От і славно. Ходімо дивитися на решту номерів? Зазвичай це дуже кумедно, особливо, якщо хтось береться робити те, що в нього зовсім не виходить, - посміявшись трохи над невдалими «суперницями», ми попрямували до ширми, за якою графиня закінчувала свій цілком вдалий виступ. Принаймні Сааверійська мала приємний голос, я готова це визнати, хоч і сама його власниця мені не сподобалася.

Подальші виступи промчалися для мене нецікавою низкою, і я навіть занудьгувати встигла, правда принцеса намагалася мене розворушити, коментуючи невдалі номери. Подруг серед гостей я, на жаль, не помітила, і це підірвало мою впевненість у правильності обраного шляху.
А якщо я помилилася? Адже ніхто не завадить дракону просто мене продати... Від цієї ідеї стало якось страшно, і я заплющила очі, намагаючись відокремитися від навколишніх звуків. Думай, Миро, думай. Не для того тобі голова, щоб лякати себе можливими подіями.
Я вже практично змогла вловити думку, як голос, що раптом пролунав поруч зі мною, вирвав мене з безодні самокопання:
- Пані Мирослава, ви наступна, - от так просто, а я ж була вже практично біля мети, мені не вистачило малого - вчепитися в ідею і витягнути її назовні.
Але як кажуть, на жаль страту відкласти не вдасться, адже кат вже надів ковпак. Тому я шумно видихнула, ступивши на яскраво освітлену сцену, і кинула свій погляд на драконів, що зібралися в залі.
- Шановні леді та джентльмени, оскільки особливими талантами я, на жаль, не володію, - я зробила паузу, оцінюючи обстановку. Здається, мені вдалося їх все ж таки зацікавити. - Тому я розповім вам казку... - застигла, очікуючи на реакцію слухачів.

- А чому б і ні? Це свіжо. Думаю, багатьом було б цікаво повернутися в дитинство, - правителя підтримали дружні вигуки із зали, і найгучнішим виявився Берт, який незрозуміло звідки взявся.
Оу, а в мене, виявляється, навіть своя група підтримки з'явилася. Я вдячно посміхнулася знайомим стражам, які виділялися на тлі інших панів, і почала свою розповідь.

- Давним-давно в одному Захмарному королівстві жила принцеса на ім'я Лаванда, - промовила тихо, але щось ніби посилило мій голос, якби поруч опинився мікрофон. Я акуратно видихнула, заплющивши очі наполовину, і продовжила.
«Давним-давно в одному Захмарному королівстві жила принцеса на ім'я Лаванда. Щодня дівчина милувалася повітряними садами, які тішили око всім небесним мешканцям. І все було гарним та прекрасним у її світі, але серце юної дочки короля вимагало чогось такого, щоб змусило його тремтіти.
І як не намагався батько відшукати заняття для своєї маленької, щоб знову побачити усмішку на завжди задумливому обличчі своєї крихітки, вона швидко до всього ставала байдужою, дивлячись на світ похмурим поглядом.
І ось одного разу дівчина підслухала розмову куховарки та садівника, які обговорювали, що десь там унизу живуть божественні створіння, позбавлені крил. І називають цих істот людьми.
Зайнялася Лаві бажанням хоч раз побачити і дізнатися, як це – жити на землі, ходити ногами по зеленій траві і з надією дивитися в блакитну височінь неба. Кинула всі свої справи, вирушаючи до Провидиці, що жила за «чарівними садами».
- Допоможи, прошу! - Благала принцеса найсильнішу чарівницю Захмарного королівства. - Я хочу потрапити на землю, - склала руки в благаючому жесті, чекаючи рішення Вищої.
- А чи знаєте ви, Ваша Високосте, що необхідно для того, щоб потрапити у світ земний? - промовила стара, кидаючи в казанок якісь сухі трави.
– Ні. І що ж? - поцікавилася Лаванда, з надією дивлячись у тьмяні очі співрозмовниці.