Глава 9. Курс молодого бійця екстерном

- Мирослава, відкрийте! Мирослава, у вас все гаразд!? - У двері билися, а я все ніяк не могла збагнути що ж сталося.
Меблі вже не літали, або може мені це все здалося, коли я знепритомніла, тому що прийшла до тями тільки зараз на дивані, а навколо мене тупцювали сполошені Ліам і Астель.
- Ти як? - Брюнет схилився до мене, а я мимоволі відсахнулася, чомусь згадався поцілунок, який, швидше за все мені теж наснився.
- Нормально, а чого вони ломляться? - Тепер я зрозуміла, що це голоси з-за дверей.
- Був виплеск сили, його засікли, і тепер намагаються дізнатися, що тут сталося, - пояснив мені стражник, а принцеса тим часом вирушила відкривати настирливим візитерам, на чолі яких стояв імператор.
- Батьку, а ви чому тут? – от робити їм усім нема чого, як стежити за мною.
– Що у вас сталося? - Правитель не дуже поспішав відповідати на запитання дочки, зате впевнено ставив свої. - І чому ви обоє тут? - Натякнув він на наявність своїх дітей у мене в гостях.
- Все в порядку, - я зібрала свою тушку в купку і сповзла з дивана, приймаючи вертикальне положення. - Я запросила їх скласти мені компанію, а то було страшно, а потім ми трохи потренували мою силу, треба ж дізнатися, на що я здатна. - Сподіваюся зараз правитель не риється в моїй голові, не хотілося б, щоб мене спіймали на брехні.

- Ви повинні бути обережні, житлові кімнати не призначені для тренувань, - спокійно промовив Рамзес, відправляючи свою охорону одним рухом руки. - На рахунок торгів... Ви не передумали на них з'являтися? - А от і перевірка, схоже у відкриту при Астель імператор не ставитиме мені запитання.
- Ні, планую брати участь, але я поки не в курсі, що для цього потрібно. Чи можна мені? І ще моє прохання... Ваша обіцянка в силі? - Не те щоб я не довіряла Ліаму, але ж комусь з них може пощастити швидше, а для мене зараз у пріоритеті відшукати моїх дівчат.
- Армана вже вписала вас у кандидатки першого кола разом із принцесою, думаю, разом вам буде не так страшно, - я ствердно кивнула, а от дівчина ледь не стрибала до стелі від радості. І який їй толк від моєї присутності? Розуму не докладу. - Що ж на рахунок вашого прохання, я працюю над цим. Незабаром у нас будуть відомості, не переживайте, - правитель пройшовся по кімнаті, розглядаючи обстановку, а я тільки зараз помітила, що всі речі опинилися на своїх місцях, і навіть моя кофта розташовувалась на спинці крісла, а рюкзак стояв трохи віддалік, натякаючи на те, що його акуратно поставили, варто нам було увійти в приміщення.
Ідеальний злочин, навіть я засумнівалася, що побачене мною раніше не примарилося, а мої пальці все ще відчували легке поколювання, яке властиво будь-якому викиду магії. Добре хоч Берт попередив мене про це ще в таверні, інакше б я почала панікувати.
- Велике спасибі. Я вам така вдячна, - схилила голову перед імператором, ховаючи від нього свої справжні емоції та бажання.

- Поки нема за що. У цьому всьому є вигода і для мене, - наша трійця відразу ж невпевнено подивилася на монарха, а він лише струснув головою, немов скидаючи навіювання, і поспішив у бік виходу, кинувши на прощання, - раджу вам підготуватися до завтрашнього дня, перший етап кола почнеться вже в обід, - двері безшумно зачинилися за батьком моїх спільників, і тільки після цього ми змогли полегшено видихнути.
- Як ти це робиш? - Тільки-но Риггардійський зник, як на мене вирішила наїхати Астель. - Чому на тебе не діє клятва імператору, і ти змогла збрехати? - Упс, а ось тут у нас проблема вийшла, так і спалитись перед принцесою можна, що не хотілося б.
- Це довга історія, і я її якось тобі розповім, але зараз у нас інша проблема. Перший етап кола. Що на ньому роблять? - варто було одному переживанню піти, як на мене хвилею накотилося інше.
 - Те саме, що й на інших колах, - відповіла мені Астель. Ага, дякую, Капітан Очевидність, прямо відразу все стало ясно. - Ти не в курсі? Зовсім не знаєш? Хто ти, Мирослава? - Ну от, прокол за проколом.

- Так, я не місцева, не з Елларії... - У кімнаті повисла цілковита тиша, і мені довелося продовжити. - Астель, зрозумій, я б розповіла більше, але це все небезпечно. Можливо згодом я поділюся з тобою більшим, тільки не проси зараз, це може нашкодити тобі, - так, наче нагнала таємничості, залишилося тільки дочекатися реакції.
- Добре, я повірю тобі, тим більше, що мій брат на твоїй стороні. Але запам'ятай, щойно секрет можна буде не зберігати, я сподіваюся, що стану першою, хто про нього дізнається, - поставила свій ультиматум принцеса, і я радісно посміхнулася, укладаючи дівчину в міцні обійми.
- Дякую, - чи чекала я такої підтримки від ледь знайомих людей? Ні. Але тим воно й приємніше.
- Але це не означає, що ти так легко відбулася, я стежитиму за тобою, - ствердно кивнула, приймаючи запропоновані Астель умови. - Ну а тепер займемося справою, у нашому розпорядженні тільки одна ніч, і ми повинні провести її плідно, - ви колись бачили, як юна леді задоволено скелиться, потираючи руки? От і я ні, схоже хтось вселився в, здавалося б, тиху принцесу.
- Я можу бути вільним, поки ви тут про своє про жіноче пошушукаєтеся? - Спробував швидко злиняти Ліам, але де там, його сестра була невблаганна, і змусила стражника бути присутнім в момент моєї найбільшої ганьби - я співала, танцювала, декламувала вірші.
І все це відбувалося за зачиненими дверима із замкненими разом зі мною особами королівських, чи точніше імператорських кровей. Здається, вони й самі були не раді бачити мої «таланти».
- А чи є хоч щось, що ти добре вмієш? - Здалася нарешті моя мучителька і я надовго задумалася.

- Хм… Вести підрахунки? Торгувати? Можу швиденько провести інвентаризацію майна місця, де проходитимуть торги, - наївна, хіба ж дракони зможуть оцінити мої вміння? А мені ніяк не можна зганьбитися в перший же день, це стане надто помітним, а я маю злитися з іншими «нареченими».
- Близько, але це надто помітний талант, щось менш яскраве є? - легко сказати…
- Можу розповісти казку. - І чорт мене смикнув за язик, ні, ну могла б щось інше пригадати, але на жаль... Запізно метатися.
- Казку??? – очі Астель спалахнули гарячковим блиском. – А розкажи нам, я із задоволенням послухаю, – вона навіть на диван повернулася, посуваючи мене ближче до свого брата.
- Ой, а може, не треба? Я, здається, здуріла, можна ще щось придумати, - спробувала позадкувати, але тут принцесу різко підтримав Ліам:
- Розкажи, нам і справді цікаво, - чорт! А якщо вона буде надто вже «земна»? А якщо спробувати інтерпретувати її на драконячий лад.
Може, в мене вийде? Вдих-видих, зрештою я можу її й перервати, це ж не виступ перед знаттю Ріггарда. Тут я ще мала вихід.
- Давним-давно в одному Захмарному королівстві жила принцеса на ім'я Лаванда... - здається, мої слухачі навіть затамували подих, приготувавшись слухати мою невмілу вигадку.
Невже їхнє дитинство було позбавлене казок? Хто знає, як дракони вирощують своїх дітей, може, вони вже з юних років вирішують питання світового значення? Я перевела подих і продовжила свою розповідь.