Розділ 3. Всі принади світу чоловіків

- Зараз мені треба буде піти поговорити зі старостою та ще кількома чоловіками з мисливців. Думаю, Стілен спробує підібратися до тебе: обманом чи відвертою пропозицією – не знаю. Але якщо ти не плануєш прямо зараз виходити заміж і осідати в цьому селі - не під яким приводом не впускай чоловіка всередину, - здуріти можна. Що тут взагалі відбувається?
- Ти можеш мені нормально пояснити, чого мені варто боятися? Він мене насильно під вінець потягне? – страшні справи творяться у цьому світі.
- Ні, він не зможе насильно, - похитав головою стражник, і я в нерозумінні витріщилася на нього. Ну то чого мені тоді побоюватися? Заміж я поки що не збираюся, а змушувати мене ніхто не стане.
- Добре, я буду дуже слухняною і нікого не впущу, - клятвенно запевнила чоловіка, щоб він міг спокійно йти займатися своїми справами.

А сама зачинила двері за Ліамом на засувку. На всякий пожежний випадок, а то хто їх знає. Раптом синок старости таки увірветься до мене, та як почне «одружуватися». Ні-ні, я поки що морально не готова до таких одкровень.

Ну, а щоб довго не мучитися дивними думками, що відвідали мою голову, я вирішила лягти спати раніше. Підкинула дров у камін (ось тут якраз і обійшлося без чарівних пальців), стягла з єдиного ліжка в кімнаті плед і побрела разом з ним до крісла. Нехай не зовсім зручно, зате точно спатиму одна.

Але не встигла я як слід улягтися, розміщуючись зручніше на сидінні, як за дверима почулися якісь дивні шерехи і звуки, після чого пролунав тихий стукіт:
- Дівчина, - приємний чоловічий голос змушував звернути на нього увагу. - Люба дівчина, - «дім, любий дім», - віддавало у мене у вухах, і я посміхнулася, підходячи ближче до дверей.
- Що таке? – прошепотіла у відповідь, підігруючи горе-Ромео.
- Нам дуже терміново треба поговорити, - запевнив мене хлопець.
- То кажіть, хто вам заважає? - здивувалася, чекаючи на реакцію у відповідь від синочка старости.
- А двері? Можна я ввійду? - нахабства хлопчику не позичати, схоже татко провів інструктаж із нащадком, наставляючи того на шлях істинний.
- Не можна. Говоріть так, - цирк мені цей трохи набрид, та й спати хотілося неймовірно, все ж таки день був вимотуючим.
- Але ж... Добре, як скажете. Якщо вас не цікавить власна доля, тоді що я можу вдіяти, - зітхнув гірко, і я купилася.
- Про що ви? - ні, відкривати йому я все також не збиралася, але от сказані хлопцем слова знайшли відгук серед моїх думок, тому я задумалася: а чи не приховують від мене щось не тільки жителі села, а й знайомі вже стражники?
- Я не можу шепотіти через двері, нас можуть почути, - зробив він ще одну спробу проникнути до мене в кімнату, і мені довелося йти на компроміс.
- То запишіть свої слова, а я почитаю. Просунете записку сюди, - вказала на щілину над підлогою і поплескала по ній долонею, чим ввела спокусника в ступор. Хоча який із нього спокусник? Поки що незрозуміло все це, і треба було б розібратися.

- Добре, - згодом почула я відповідь і приготувалася чекати.

Стілен виявився хлопцем тямущим і швиденько надряпав свій лист, проштовхнувши його в мою кімнату. Я вхопилася за папірець, жадібно вчитуючись у нерівні рядки (хвала місцевим богам я розуміла не тільки усну, а й письмову мову місцевих жителів):
«На тебе чекає небезпека. Щойно ваша компанія потрапить до столиці, ти відразу опинишся на місцевих торгах, де Ліам постараємося заробити на тобі по максимуму, продавши щедрому покупцеві. Не знаю як ти потрапила до їхніх рук, але ці хлопці не ті, за кого себе видають. Можливо, у жителів півночі і діється чорт знає що, але вони хоча б жінками не торгують, на відміну від нас. Я ж пропоную тобі укриття та захист. Якщо ти погодишся стати моєю парою, то вони нічого не зможуть вдіяти, їм доведеться залишити тебе тут. Такі закони, і навіть особа королівської крові не зможе їх обійти», - зрозуміло, що нічого не зрозуміло.

- Дівчина, - нагадав про себе цей хитрюк сільського масштабу.

Я б може і повірила йому беззастережно, ось тільки чим його пропозиція краща? Він викупить мене у Ліама? А далі що? Тепер ти моя іграшка, тому роби все, що я скажу? Але хоча б одну краплинку інформації мені вдалося витягнути з балакучого синочка старости, і тепер я спробую зіграти на цьому. Вибору в мене все одно поки що особливого немає.

- Дякую що попередили. Я подумаю, - прошепотіла у відповідь, але схоже Стілена це не задовольняло, тому що в той же момент двері сіпнулися, і я побачила, як клямка почала відповзати вбік. Ще трохи, і йому вдасться проникнути до кімнати.

«Чорт би побрав божевільних чоловіків цього світу. Що з ними з усіма не так!?», - я підхопилася, з зусиллям штовхаючи крісло у бік дверей. І звідки тільки сили взялися, але мені вдалося вчасно притиснути предмет меблів до стулки, що відкривалася, тим самим заблокувавши вхід нахабному хлопцеві.
– Ти! - рикнув він, розуміючи, що не може прорватися на мою територію, а я тим часом спробувала повернути засувку на місце, але щось її не пускало.
- Я, - відповіла, намагаючись його відволікти, а сама почала озиратися у спробах відшукати для себе засіб захисту. І такий знайшлося прямо на столі біля вікна – масивний металевий канделябр так і притягував мій погляд, запрошуючи схопити його до рук.
І я не стала чинити опір, а вчепилася двома долонями в цей засіб масової поразки. І зробила це дуже вчасно, крісло з шумом відлетіло вбік, а двері з гуркотом відчинилися, виявляючи мені розлюченого чоловіка.
Дідько! Судячи з його виразу обличчя моєї згоди зараз от ніяк не питатимуть.

- Кійя! – Замахнулася свічником на хлопця, який здивувався від такої моєї реакції, та змусила того відступити на пару кроків назад.
- Ти чого? Шалена чи що? - Класні він звичайно висновки робить, нічого не скажеш, але головне противника деморалізувати, а далі вже діяти нахрапом, вибиваючи з голови всю дурість.
- Ага! - Розмахнулася сильніше, міцно утримуючи в руках свою зброю. - Щеплення ось забула зробити, і понесло, - тепер уже я наступала на обомлілого «нареченого», відтісняючи того до залишків дверей.
Але на цьому все моє везіння, на жаль, закінчилося. Стілен все ж таки відійшов від першого шоку і, спритно перехопивши мою руку, вирвав з неї канделябр. Ну, а далі все пішло не так, як планувалося.