Повернення друга-буркотуна

Рогань підніс Бульку тарілку з рагу, яка пахла так апетитно, що навіть Марципан забув про свої бігуді.

— Їж, друже. Твоєму «двигуну» потрібне пальне. Інакше він ніколи не перетвориться на «булькалку»!

Бульк почав їсти. З кожною ложкою він відчував, як усередині стає тепліше, а його животик починає ніжно «Ур-р-р-чати» вже від задоволення. І — о диво! — прямо на очах у Марципана і Роганя, на місці «млинця» почав з’являтися знайомий салатовий горбочок. Спочатку він був маленьким, як ґудзик, потім виріс до розміру яблука, а потім…

Через десять хвилин Бульк був знову схожий на справжнього дракона. Його живіт став таким же круглим і затишним, як і раніше. Бульк щасливо поплескав себе по ньому лапкою.

— Бульк! — радісно вилетіло з його ніздрів разом із великою рожевою кулею. — Він повернувся! Мій любий животик знову зі мною! І він тепер не буркоче, а муркоче від щастя!

Рогань підійшов до Булька, його ріг знову засяяв щасливим золотим світлом.

— Слухай мене уважно, дракончику. Бути спортивним — це чудово. Але справжня сила не в тому, щоб бути худим, як тріска, а в тому, щоб бути здоровим і мати багато енергії!

Твоє тіло — це як чарівний замок: якщо не доглядати за його кімнатами і не годувати його, замок стане порожнім і сумним. Животик — це твій найважливіший помічник. Він допомагає тобі рости, сміятися і пускати найгарніші бульбашки. Ніколи не змушуй його сумувати від голоду, бо він — твоя головна батарейка!

Марципан додав, поправляючи свої вуса (бігуді він таки забув на пирозі):

— І пам’ятай, Бульку: найкращий спорт — це той, після якого можна смачно і корисно пообідати. А твій животик тепер не просто ідеальний, він — найкращий у місті Хі-Хі-Тун! І він, до речі, дуже добре вписується в обійми!

З того часу Бульк продовжував робити зарядку, але тепер він завжди мав у кишені яблуко, а після бігу обов’язково з’їдав свою порцію овочів. І більше його животик нікуди не зникав, бо знав — тут його люблять, смачно годують і дуже-дуже цінують.