Друзі вирішили влаштувати «пастку для живота». Вони розклали на великому столі посеред площі найсмачніші речі: пиріг з полуницею, запечені яблука з корицею, величезну миску овочевого рагу (бо ми ж пам’ятаємо про вітаміни!), а також три великих банани.
Бульк стояв поруч і уважно стежив за своїм порожнім місцем.
— Дивіться! — прошепотів він, принюхуючись. — Я відчуваю, що він десь поруч!
Раптом у Булька всередині щось голосно сказало: «УР-Р-Р-ЧУ-У-У! А їсти коли?!»
Це було так гучно, що пташки злетіли з дахів, Марципан поперхнувся чаєм, а бігуді на його голові відскочили і приземлилися прямо на пиріг.
— Це він! — зрадів Бульк. — Мій живіт подає сигнали SOS! Він десь у підвалі! Чи може він застряг у моїй лівій п’яті?
Бульк почав бігати навколо столу, намагаючись спіймати звук. Він крутився дзиґою, заглядав собі за спину, навіть намагався стати на голову, а його хвіст смішно шльопав по землі.
— Він у мені! — раптом зрозумів дракончик, зупинившись і прислухавшись. — Він просто став дуже маленьким і сердитим, як маленький хом'ячок, бо я забув, що спортсмени теж мають їсти! Він голодний і буркоче!