Як Животик Вирішив Погратися в хованки

Жив-був у містечку Хі-Хі-Тун дракончик Бульк. Ви вже знаєте, що він був салатовим в оранжеву крапочку і вмів пускати полуничні бульбашки. Але була у Булька ще одна гордість — його чудовий, кругленький, м'якенький животик. Бульк дуже любив свій живіт, бо саме там перетворювалися на бульбашки всі з’їдені яблука, полуниці та навіть поодинокі цукерки. Животик був для нього не просто частиною тіла, а справжнім найкращим другом-співрозмовником, який завжди ніжно бурчав від задоволення після смачної їжі.

Одного разу Бульк вирішив стати «Спортивним Драконом». Він побачив, як атлети в телевізорі бігають і стрибають, і вирішив, що йому терміново треба стати дуже швидким.

— Якщо я буду худим, як макаронина, — думав Бульк, — я літатиму швидше за вітер! Мої бульбашки будуть долати звуковий бар'єр!

Він почав тренуватися. Весь день він стрибав через скакалку, крутив обруч на хвості, який постійно відвалювався, та бігав навколо центрального фонтану, наче за ним гнався гігантський мураха. Бульк так захопився, що забув пообідати. І по вечеряти теж забув. Він навіть пробіг повз лавку з морозивом, що для Булька було просто неможливо!

Наступного ранку Бульк прокинувся, потягнувся і… відчув щось дивне. Він подивився вниз і не побачив свого звичного, затишного «горбка». Замість великого круглого животика там була рівна, як дошка для прасування білизни, поверхня. Навіть пупок десь подівся!

— Ой-ой-ой-ой-ОЙ! — закричав Бульк так голосно, що всі мильні бульбашки в окрузі лопнули від страху. — Рятуйте! Поки я спав, мій животик образився і пішов від мене! Напевно, йому набридло, що я його не годував! Він, мабуть, пішов шукати нові смаколики!