Глава 1

– Гей, чудовисько зубасте, виходь битися!

Дракон зміряв принцесу поблажливим поглядом:

– Ти це мені, козявко низькоросла?

– Тобі, тобі, злісний пожирач овець! – крикнула юна коронована особа.

– Одну тільки вхопив, – лускатий все ж трохи зніяковів. – Ну гаразд, двох.

– Ага, ось ти і зізнався! – юне золотоволосе створіння викривально тицьнуло в ящера пальчиком. – Наказую тобі здаватися!

– На вигляд комашка комашкою, а гонору… – буркнув дракон. – Ще й у короні.

– Або здавайся, або бийся! – наполягала принцеса, направивши на нього дерев'яний меч.

– Тобі скільки років, дрібна?

– Вісім! – гордо відповіла дівчинка. – А тобі?

– Стільки, скільки ти зараз і порахувати не зможеш, – усміхнувся зубастий.

– Такий старий? – на обличчі білявки відбилося розчарування.

– Не старий, а у самому розквіті сил! – образився дракон.

– Ти себе переоцінюєш, – із сумнівом сказала принцеса.

– Зовсім ні. Просто ти мене дуже погано знаєш, – ящір набув гордого вигляду.

– От і добре, – кивнула дрібна. – Мої няньки кажуть, що зближуватися з драконами ні в якому разі не можна.

– І де твої няньки зараз? – окинув він поглядом пустий зелений луг. – Де варта?

– А я від них утекла! – гордо заявило дівчисько. – Он, навіть тренувальний меч старшого брата прихопила.

– І хто ж у нас брат? – поцікавився дракон.

– Принц! – дівча вип'ятило груди. – А тато – король, щоб ти знав.

– Король?

– Угу. Мій тато найвпливовіша і найбагатша людина цих земель! – дівчинка буквально сочилася гордістю.

– Що, і скарбниця в нього велика? – зацікавився дракон.

– Звичайно! Там стільки блискіток… – із захопленням заявила принцеса. – Він мені давав і те й інше… Тато мене дуже любить і нічого не шкодує.

– Тобто ти дорогенька татова дочка? 

– Аякже! – підтвердила дрібна. – І ім'я у мене гарне – Ясноліка. А тебе як звати, крилатий?

– А я Гордон, – не став приховувати золотий. – Так, ім'я в тебе і справді гарне, якби ще й характер був йому до пари... – пробурмотів він собі під ніс.

– Що ти сказав? – подалася йому назустріч принцеса.

– Кажу, що якщо вже татко так любить дорогоцінну доню, значить, за тебе дадуть добрий викуп, – прикинув дракон. – Мабуть, і на двадцять овець вистачить... – мрійливо протягнув він. – А ще блискітки…

– Гей, ти на наші блискітки пащу не роззявай! – застерегла його дівчинка.

– Вже розкрив, – зубасто посміхнувся лускатий, обережно підхопив принцесу, що відчайдушно заверещала, пазурястою лапою, злетів угору тоа полетів геть.

Тоді дракон не знав, що це маленьке шкідливе дівчисько може вирости в прекрасну дівчину з іще більш важким характером, яка менше з тим підкорить його суворе драконяче серце.