Глава 11. Зворотна тяга

— Бо Крес щойно відчув його.

Гейн усе ще тримав мене за плечі.

— Жар?

Я кивнула.

— Він ішов до нього.

Гнат спустився з майданчика.

— Що значить «до нього»?

Я повільно встала. Коліна тримали, хоча всередині ще залишалося чуже відчуття: камінь під грудьми, тиск у шиї, гаряче повітря там, де його не мало бути.

— Назад по системі.

Гейн похитав головою.

— Нижній колектор не може працювати назад.

— Чому?

— Бо тиск від джерела вищий.

— Зараз нижчий.

Він відкрив рот.

Нічого не сказав.

Я повернулася до печі.

— Гнате, міхи працюють?

— А що їм робити?

— Коли ми відключили ту камеру?

— Працювали.

— І зараз?

— Ярино, у мене метал у печі.

— Просто скажіть.

Гнат насупився.

— Працюють.

Я подивилася на Гейна.

Він уже зрозумів.

— Якщо між піччю і старим шляхом лишився відкритий перетік…

— Міхи створюють тиск з цього боку.

— Так.

Гнат озирнувся на нас обох.

— Хтось може говорити людською?

Гейн показав на Нижній канал.

— У нормі жар іде звідти до вас. Зараз тиск унизу впав. Якщо прихована лінія з’єднана з пічним контуром, ваші міхи можуть штовхати газ назад.

— Мої міхи штовхають у піч.

— Так.

— Вони двадцять сім років штовхають у піч.

— Я знаю.

— Звідки? Ти тут другий день.

Я втрутилася:

— Гнате, у старій лінії немає зворотної заслінки?

Він повернувся до мене.

— Якої?

— Яка пропускає в один бік.

— Навіщо?

Ось.

Ми з Гейном переглянулися.

— Бо ніхто не думав, що жар колись піде назад, — сказала я.

Гнат кілька секунд дивився.

Потім вилаявся.

— Сава!

— Я тут!

— Димову на пів ходу!

Сава побіг.

Гейн схопив Гната за рукав.

— Не одразу. Спочатку треба скинути тиск.

Гнат повільно глянув на його руку.

Гейн відпустив.

— Я сказав не закривати піч. Відкрити верхній скид.

— Оце й означає «димову на пів ходу».

— Добре.

— Я радий, що отримав дозвіл.

— Я не…

— Арсене, — сказала я.

Він замовк.

Гнат уже командував:

— Малий привід зняти! Воду на кожух не додавати! Сава, якщо смикнеш заслінку до упору, я тебе не встигну втопити — ти сам згориш!

— Зрозумів!

— Що зрозумів?

— Не до упору!

— От і добре!

Люди розбіглися.

Я пішла до ревізійного входу.

Гейн наздогнав.

— Куди?

— Перевіримо тягу.

— Чим?

Я зняла з підвіконня старий клапоть паклі.

— Димом.

— Не найточніше.

— У вас є щось точніше за десять секунд?

Не було.

Біля ревізійних дверей я підпалила край паклі від лампи й одразу загасила полум’я.

Пішов тонкий сірий дим.

— Не нахиляйтеся над отвором, — сказав Гейн.

— Знаю.

Він сам нахилився.

— Ви серйозно?

— Я збоку.

Я піднесла паклю до маленького оглядового отвору старої лінії.

Дим спочатку піднявся рівно.

Потім його потягло всередину.

У бік Нижнього контуру.

Гейн перестав дихати.

— Ще раз.

— Ви бачили.

— Ще.

Зробила.

Те саме.

Дим зник у отворі.

— Назад, — сказав він.

— Я знаю.

— Ні. Я про потік. Ви мали рацію.

Зверху загуділа відкрита димова заслінка.

Тяга біля отвору стала слабшою.

— Гнате! — крикнула я.

— Що?

— Ще відкрийте!

— Скільки?

Гейн відповів:

— До трьох чвертей!

Гнат висунувся з-за печі.

— Якщо ви мені зараз вистудите склепіння…

— Не вистудимо.

— Хто це «ми»?

— Я і погане рішення!

Гнат подивився на мене.

— Оце вже чесно.

— Відкривайте!

Він махнув Саві.

Засувка пішла далі.

Повітря над нами змінилося. Велика піч глухо заревла, втягуючи більше через верхній канал.

Я знову піднесла дим.

Тепер він майже стояв.

Коливався.

А потім дуже повільно поповз у наш бік.

Від Нижнього контуру.

Як і мав.

— Є, — сказав Гейн.

Згори долинув Гнат:

— Що є?

— Тяга правильна!

— Вона в мене завжди правильна!

— П’ять хвилин тому була ні!

— Тоді це ваша тяга була неправильна!

Сава засміявся.

— Сава!

Сміх припинився.

Я опустила паклю.

Тремтіли пальці.

Не від Чорного.

Від звичайного страху.

Це навіть тішило.

— Якщо ми праві, — сказав Гейн, — Кресу має стати легше.

— Потрібен посильний.

Северин уже відправляв одного.

Він почув нас ще здалеку.

— Ружена отримає повідомлення.

Я сперлася спиною об стіну.

Не чорну.

Перевірила.

Звичайна цегла.

Гейн теж перевірив поглядом.

— Не смішно.

— Я нічого не сказав.

— Обличчям.

Він сів просто на нижню сходинку.

— Я зараз думаю про всі шість дворів.

Я теж.

— Там теж немає зворотних заслінок.

— На нових лініях є аварійні відсічні.

— Це не те саме.

— Ні.

— Якщо тиск Креса впаде нижче пічного…

— Отримаємо те саме.

Северин повернувся.

— Що потрібно?

Гейн почав:

— Зупинити…

— Ні, — сказала я.

Він глянув.

— Що?

— Не зупиняти всі печі. Спочатку перевірити напрямок.

— Це займе час.

— Якщо в інших тяга правильна, ми даремно посадимо місто на вугілля.

Северин подивився на мене.

— Як перевірити?

Я показала закопчену паклю.

— Дим біля контрольного отвору. Без відкритого полум’я. Якщо тягне в бік Нижнього — відкрити верхній скид, зменшити міхи й перекрити конкретну лінію.