Дракон одержимий мною, бо я вкрала його діда

Розділ 1

— Одягнися сьогодні красиво, люба. У мене є для тебе сюрприз.

Голос Аттікуса звучав низько, майже заколисливо, із тією оксамитовою хрипкістю, яка завжди змушувала дрібні мурашки розбігатися моєю шкірою. Його губи торкнулися западини за моїм вухом — тепло, із виваженою ніжністю чоловіка, який ніколи й нікуди не поспішає. Він залишав вологі, дбайливі поцілунки вздовж вигину шиї, спускаючись до ключиці, поки його пальці плавно ковзали по моєму плечу, зігріваючи після ранкової прохолоди кімнати.

Я заплющила очі, вдихаючи знайомий аромат: висушене на сонці кедрове дерево, сухий пергамент і ледь вловимий, суто драконячий присмак розпеченого каміння.

— І що ж це за сюрприз? — видихнула я, трохи закинувши голову назад і підставляючи шию під черговий поцілунок. — Мені сподобається?

Аттікус не відірвався від моєї шкіри. Його тепле дихання полоскотало ключицю, а губи торкнулися пульсуючої жилки на шиї.

— Я хочу познайомити тебе зі своєю сім’єю.

Слова пролунали буденно, ніби він просто запропонував мені чашку трав’яного настою або прогулянку набережною після лекцій.

Я завмерла. Уся розслаблена млість, що огортала мене останні пів години, згасла в одну мить, наче Аттікус використав на мені чари розвіювання. Я вперлася долонею в його широкі груди й м’яко, але рішуче відсторонилася, змушуючи його підвести голову.

— Зачекай, — я насупилася, дивлячись йому просто в обличчя. — Познайомити із сім’єю? Чому раптом сьогодні?

За всі три місяці наших стосунків тема його родини була чимось на зразок зачиненої архівної секції в університетській бібліотеці — на дверях висіла табличка з написом «Вхід лише за особливим дозволом». Я знала про нього рівно стільки, скільки він сам вважав за потрібне відкрити: Аттікус був старшим дослідником архаїчних мов, запрошеним до нашої столичної Академії Магії на один семестр, і десять років тому він розійшовся зі своєю дружиною. Усе. Жодних подробиць та імен. Коли я зрідка намагалася обережно розпитати про його клан, він завжди майстерно й делікатно переводив розмову на мої артефакти, академічні плітки або погоду над затокою. Я не наполягала. Зрештою, мені вистачало власного досвіду, щоб знати: у кожного дорослого чоловіка є шафи, у які краще не зазирати без зайвої потреби.

Але тепер він сидів переді мною на краю мого розібраного ліжка, абсолютно спокійний і незворушний.

Його очі — глибокого бурштинового відтінку, із золотими прожилками навколо зіниць, які у драконів зʼявлялись в моменти емоцій — дивилися на мене з тією бездоганною, віковою мудрістю, яка колись і привабила мене в ньому.

— Я більше не можу і не хочу розділяти дві важливі частини мого життя, Елоді, — промовив він лагідним тоном, беручи мою руку у свої великі, теплі долоні. — Ти стала для мене занадто дорогою, щоб ховати тебе в тіні. І моя сім’я — це те, від чого я також не можу відмовитися. Сьогодні в декого з моїх рідних день народження. Збереться вся родина. Рідкісна нагода, коли всі будуть в одному домі. Тож чому не сьогодні?

Він говорив так переконливо, так розумно й виважено, що будь-яке моє заперечення мало б вигляд безглуздого капризу. Але всередині все стиснулося.

Сім’я. Велика драконяча родина, про яку я не знала геть нічого. Чи планувала я робити наші стосунки настільки серйозними? Відверто кажучи — ні. Мені було тридцять три, я цінувала власний спокій, свою свободу, тишу у своєму домі й передбачуваність життя. Три місяці приємного, вишуканого роману з розумним і привабливим чоловіком були чудовими саме тому, що не вимагали від мене жодних клятв, знайомств із батьками чи реверансів перед чужою ріднею.

Але Аттікус дивився на мене з такою щирою, світлою надією, що різка відмова застрягла в мене в горлі. Я не хотіла ображати його.

Я ковтнула невисловлені сумніви й змусила себе м’яко всміхнутися:

— Дякую тобі за довіру, Аттікусе. Це... дуже несподівано, але приємно.

Дракон просіяв. Напруга, яку він, очевидно, намагався приховати за маскою незворушності, миттєво зникла з його обличчя. Він нахилився вперед і коротко, вдячно цьомнув мене в губи.

— О шостій вечора я буду тут, — сказав він, легко підводячись на ноги. — Мені треба закінчити кілька термінових справ, щоб цей вечір належав лише нам. Одягнися святково.

Аттікус зробив пів кроку назад, підняв праву руку й окреслив у повітрі плавний півкруг. Простір перед ним здригнувся, згорнувся спіраллю, виблискуючи сріблясто-блакитними іскрами просторової магії, і за частку секунди магічний вихор порталу поглинув його високу постать, залишивши по собі лише тихий шелест розсіяного повітря та легкий запах озону.

Я залишилася сидіти на ліжку, обхопивши коліна руками й дивлячись у порожнечу кімнати.

Аттікус був дивовижним створінням. За людськими мірками йому можна було дати щонайбільше років тридцять п’ять — міцний, високий, із бездоганною поставою воїна та вченого одночасно. Його шкіра мала благородний смаглявий відтінок, наче він проводив дні під південним сонцем, а не над старовинними фоліантами. Довге, смоляно-чорне волосся він завжди заплітав у тугу, складну косу, закріплену срібним кільцем на кінці — традиція давніх драконячих родів, від якої він не відмовлявся навіть серед людей. У ньому відчувалася вага прожитих століть — десь близько шести сотень років, якщо вірити академічним реєстрам, — але ця вага не тиснула, а скоріше заколисувала, створюючи ілюзію повної безпеки поруч із ним.

Зітхнувши, я вибралася з-під теплої ковдри й босими ногами ступила на прохолодний паркет.

Шлях до кухні пролягав через невеликий передпокій, де біля комода самотньо височів мій дорожній сундук із кованими мідними кутиками. Він стояв там уже понад три тижні — акуратно зібраний, перев’язаний ременями, готовий до далекої мандрівки. Я мала вирушити на польові дослідження в гірські розломи за стабілізуючими кристалами, але експедицію скасували в останній момент через нестабільність магічних пластів. Відтоді сундук так і стояв німим докором моєму побутовому нехлюйству.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше