23

Пройшло ще декілька днів студентського життя. Через те, що виступ перенесли ще на тиждень вперед, зараз ми мали три дні відпочинку від репетицій і ходили тільки на декілька семінарів. Зараз ми сидимо в одній кімнаті з Тревором і граємо в крокодила. Я показую йому персонажа з «Доктора Хто» і це в мене виходить не дуже…

- Мег, я не знаю! Шерлок Холмс?

- Та ти вже казав це! – сміючись кажу я, а хлопець тяжко вдихає.

- Я здаюсь. Хто ти?

- Доктор Хто! Треворе, з тобою нецікаво грати, — простогнала я і вляглась біля нього на ліжко.

Він ліг біля мене.

- Ну пробач. Ти теж не дуже круто показуєш.

- Я показую прекрасно, не треба тут мені заздрити.

- Якщо тебе тішить така думка, то не буду її розчаровувати. Я ж джентльмен, — посміхнувся нахабно він, за що отримав подушкою по голові від мене, — ауч!

- Це за те, що ти ображаєш мої акторські здібності.

- Я ні в якому разі їх не ображаю. Я їх люблю, — відповів він і навис наді мною, поцілувавши мене.

- Не підлизуйся.

- Я не підлизуюсь. Мені, до речі, потрібно поговорити з тобою, — Тревор посерйознішав і сів прямо.

Я напружилась і спитала:

- Про що?

- Про навчання. Мені пропонують взяти участь в програмі обміну знову…

- Що це за програма обміну?

- Обмін студентів. Наш університет співпрацює з багатьма університетами Європи й ректорат організовує обмін між успішними студентами, — пояснював радісно Тревор, — У весняному семестрі цього року я навчався в університеті Брюсселю. Писав дисертацію на тему політично-економічних відносин Америки й Бельгії. Побував в штаб-квартирі НАТО. Це було шикарно!

- І ти поїдеш знову? Покинеш мене? – протягнула жалісно я.

Тревор поглянув на мене і сумно сказав:

- От власне… Я не знаю, що робити. Мені сказали, що через мою відмінну академічну успішність, мене можуть відправити й в Оксфорд. А я не хочу втрачати такої нагоди. Але в той момент я не хочу втрачати тебе, Мег…

Я опустила голову. Не знаю, що сказати йому в цей момент. Ми ж тільки п’ять днів зустрічаємось, а тут таке.

- Це на цілий семестр?

Хлопець закусив зубу, але промовив:

- На два місяці більше. Програма обміну триває пів року.

- Тревор, я не знаю, що сказати… - призналась я, дивлячись йому в очі, — Знаю, що для тебе це важливо, але зрозумій і мене. Як я буду тут без тебе?

- Так само думаю і я, Мег. Тому я пропоную тобі подати заяви зі мною.

- Що? – вигукнула я.

- Ну подумай про це. Це хороші перспективи для тебе в майбутньому. Обмін може проходити й серед студентів на факультеті акторської майстерності. Я зміг би попросити свого знайомого, щоб зареєстрував нас обох в одне місто… - хлопець так легко про це розповідав, що це стало ще більше мене нервувати.

- Тревор, але ти навіть не спитав мене чи хочу я цього! – викрикнула я, вже не могла всидіти на місці.

- Але чому ні? – так само викрикнув він.

О Боже, ні. Я не хочу сваритися через це.

- Ну може тому що я тільки недавно сюди переїхала? Я тільки перший курс, Тревор. Я тут ще нормально не повчилася, а ти пропонуєш їхати закордон…

- То ти хочеш мене втратити? – перебив мене він, від чого у мене аж відібрало дар мови.

Як він може таке казати, якщо зараз все, що я роблю, це спроба залишити його тут?

- Ні, Тревор… Це, навпаки, ти хочеш мене втратити. Ну і їдь собі в Англію.

Хлопець сумно усміхнувся собі під ніс, а потім піднявся з ліжка і, не сказавши ні слова, пішов.

У такий момент, він не підтримав мене, не сказав, що щось придумає – він просто втік. І це мене злякало найбільше.

***

- Я в шоці… - промовила Лілі, після того як я розповіла їй про нашу сварку з Тревором, попиваючи свою каву.

Зараз ми сидимо на лавочці, біля корпусу, очікуючи на другу пару.

- Лілі, я не думала, що він так відреагує. Це дуже прикро.

- Ну а що ти думала? Чоловіки вічно тікають від проблем… Та я все одно думаю, що він не дурний і зможе щось придумати.

- Але я не хочу його втрачати... — викрикнула трохи голосніше звичайного я.

- Але я не хочу його втрачати! – викрикнув противним голосом, перекривляючи мене, Райлі, який наблизився до нас. — Серйозно, Гардінг? Думала ти в казку попала?

Я розлючено подивилась на нього, а Лілі відізвалась:

- Райлі, що ти хочеш?

- Від тебе абсолютно нічого. Хочу поговорити з Меган.

Ми з Лілі незрозуміло переглянулись.

- Райлі, а у нас є тема для розмови? – звернулась я до нього.