13

- Меган, ти мов принцеса. Ні, ні, ні. Ти королева! – захоплено крикнула Лілі, оглядаючи мене.

- Тобі не здається, що воно занадто «шикарне» для завтрашнього вечора? – розмірковувала я, крутившись перед дзеркалом.

Райлі з Ніколь досі не змогли відірвати від мене погляду. Ніколь покрутила головою і, нарешті, промовила.

- Меган, сукня – бомба. Бери його і будеш найкрасивішою на цьому вечорі.

Всі ми з очікуванням глянули на Райлі. Він голосно ковтнув і тоді лише сказав:

- Сукня цілком нормальна. Можеш купувати її, — байдуже сказав він, оглянувши магазин.

Тобто? А де подівся той погляд, який був ще декілька секунд тому?

- Мег, до речі, Райлі і Ніколь ідуть на вечір разом, — сказала подруга.

- Та ти що? – запитала я, глянувши на Райлі.

Він опустив голову до підлоги, щоб не дивитись на мене в такий момент

- Я не знала, що ви пара...

Райлі здивовано підняв брови вверх, а Ніколь кинула здивований погляд на Лілі:

- О ні… Ми просто, — почала виправдовуватись вона, а хлопець швидко обняв її за плечі та впевнено сказав:

- Так, ми разом. А що? Якісь проблеми, Мегс? – сказав зухвало хлопець, а я розлючено видихнула.

Ніколь глянула на нього так, явно не розуміючи, що коїться.

- Навпаки, я рада за вас, — з наглою посмішкою сказала я. — Я, до речі, теж іду не сама.

- О, так! Ти будеш в шоці, Райлі, бо Меган запросив Тревор, — розказала Лілі, а у Райлі помітно напружились вилиці, коли вона промовила ім’я «Тревор».

- Та невже? – спитав здивовано він. — Не думав, що між вами щось є.

- Так, щось є і ми завтра йдемо разом, — відповіла усміхаючись я.

Та ні, чесно, коли я згадую про Тревора — усмішка сама з’являється на моєму обличчі. Я вже навіть встигла скучити за ним. От уявляю, як він завтра побачить мене в цій сукні… Цікаво, яка в нього буде реакція?

- Ну що? Ти береш? – спитала Лілі, схрестивши пальці.

Я ще раз покрутилась і схвально кивнула. Подруга радісно поплескала в долоні.

- Я піду переодягнусь.

Взявши сукню в руки, я швидко дійшла до примірочної та стала переодягатись. Швидко скинула плаття і одягнулася у свої речі. Вийшовши з кабінки, побачила як Лілі тримає мою сукню біля каси. Де зникли Ніколь і Райлі?

- О, ось ти де, — промовила до мене подруга. — Я попросила віднести тобі сукню на касу.

- Так, дякую. А де Ніколь і Райлі? – запитала я, розраховуючись за покупку.

- Вони пішли по справах. Не знаю, по яких, — сказала вона, пишучи смс в телефоні.

Я закотила очі й взяла свою нову сукню.

Ще годину ми ходили з Лілі по торговому центру в пошуках її ідеальної сукні. Нарешті, ми знайшли ту одну єдину, яка чекала на подругу в одному з магазинів. Лілі щаслива і я теж бо, нарешті, можу поїхати додому і лягти на ліжко.
 

Дорогий щоденнику!
Давно не писала тобі про свої пригоди. І ЇХ БУЛО ДУЖЕ БАГАТО! Ми з друзями позавчора повернулися з Сан-Франциско. О, це була шалена ніч. Я вперше за все життя напилась так, що голова йшла кругом, коли я ставала на ноги. Та це все через Дженні. Їй ще не надоїло мене контролювати? Мене батьки так не контролюють як вона!
На вечірці я зустрілася з Райлі. Я взагалі майже не пам’ятаю, що говорила йому тоді. Але пам’ятаю, як зваблювала його на танцмайданчику… Боже, я ніколи себе так не поводила. Але з ним так хочеться бути відвертою. О БОЖЕ ЧОМУ Я ВЗАГАЛІ ПРО ЦЕ ДУМАЮ ПІСЛЯ ТОГО, ЩО ВІН СКАЗАВ МЕНІ ВЧОРА? ВІН СКАЗАВ, ЩО Я ЗВИЧАЙНА І Я ЦІКАВЛЮ ЙОГО ТІЛЬКИ У ФІЗИЧНОМУ ПЛАНІ! І як після цього з ним розмовляти? Отак в один момент Райлі Люк Деймонд став мені противним. Але це ще не все: У НЬОГО Є ДІВЧИНА. Ви уявляєте це? Я ні.
Ладно, не хочу говорити про Райлі. Поговоримо про Тревора.
Щоденнику, я, здається, закохуюсь… Вчора ми піднялись на схил біля пляжу Санта-Моніки і я вперше поцілувалась. А-А-А-А-А-А! Це було так офігенно! Я впевнена, що він відчуває то саме. Завтра я йду з ним на їхній благодійний вечір. Це ж означає, що я познайомлюсь з його батьками? О БОЖЕ.
Я уже почала переживати. Але ні, я думаю, що все буде добре. Я купила найкрасивішу сукню в торговому центрі. Я мушу всім сподобатись. Так і буде.

Опишу, як все пройшло трохи пізніше!

Після того, як дописала останній рядок, я відклала ручку і закрила щоденник. Знову заховала його собі серед багатьох книг на книжковій полиці. Сіла за стіл готуватися до завтрашніх занять. Тільки розгорнула потрібний підручник, на телефон прийшло повідомлення. Я посміхнулась до екрана, прочитавши:

@trevjblake: Весь вечір думаю про тебе й уже не можу дочекатись завтра.

@mharding: Залишилось ще трохи :) А мої думки забиті лише історією і завтрашнім тестом.

@trevjblake: Ну тоді хочу приснитись тобі уві сні. Хоч там будеш думати про мене.

@mharding: Було б непогано. Але я б не хотіла зранку вставати, щоб не переривати цей сон.