Епілог

Епілог

Пройшло два роки. Сьогодні мій перший день на роботі після декрету. У мене з Віктором народилась прекрасна донечка, яку я люблю всім своїм серцем. Донечку звати Олеся. І їй вже трохи більше року.

Віктор настояв на тому щоб я з донькою просиділа, поки їй не виповниться рік. Я не стала сперечатись, адже я розумію, що дитині треба саме мама, та й з Віктором не подобається сперечатись і сваритись. Бо я його люблю.

А ще, коли я пішла у декрет, то замість мене завідувачем кардіологічного відділенням став Віктор. Збулась його мрія. Він давно хотів цю посаду, але її дали мені.

Сьогодні Олесю довелось залишити на бабусю. Вона з радістю сидить з нею, а мої дідусь і бабуся просто щасливі, тому що у них є правнучка.

Я йду на роботу сама, адже у Віктора сьогодні нічна зміна була. Мені сказали, що сьогодні у ординаторській зібрання о пів восьмої. І я йду швидко, адже трохи проспала. Я зайшла у відділення і підійшла до дверей ординаторської і трохи зітхнула, бо ж запізнилась і зовсім не знаю, що буде коли я зайду. Я відкрила двері. І побачила всіх своїх колег і Віктора, який серед них стояв.

- ем... а що тут відбувається?

До мене підбігла Аня.

- Катрусю, привіт — вона мене обійняла

- бачу ти скучила — вона відпустила мене зі своїх обіймів.

Я роздивилась кімнату. На столі стояли різні страви і напої.

- ми тебе чекали — до мене підійшов Віктор і поцілував мене у щічку

- мммм... як приємно — сказала я і ми всі почали сміятись.

- давайте сідати за стіл — сказав Артем

Ми всі сіли за стіл. І почали класти собі їжу у тарілки. Денис налив всім у келихи шампанське.

- давайте вип’ємо за Катрусю. Вона знову з нами. Так сказати вже знову у строю — сказав Віктор. І всі його підтримали. Ми випили по ковтку. І почали розмовляти і сміятись. І так напевно голосно, що двері ординаторської відкрились і в неї зайшла Інеса. Вона на нас подивилась суворим поглядом.

- що тут відбувається?!

- і вам добрий ранок, Інеса Сергіївна — сказала я

- Катя... ти вже повернулась?

Я встала зі стільця.

- як бачите — Інеса підійшла до мене і обійняла мене. Що мене здивувало. Хм... а може поки я була у декреті вона змінилась? Та ні, маячня якась.

- ну, добре сидіть, гуляйте... у вас є ще півгодини, а далі починається робочий день — Інеса розвернулась щоб іти

- Інеса Сергіївна може залишитесь?

- я б з радістю, але у мене є справи, які терміново треба вирішити. Тобі Віктор сказав, що у вашому відділенні з’явились два нових лікарі?

- ні, які лікарі?

- Олексій і Жанна... вони вже закінчили навчатись, ось будуть ординатуру проходити у вашому відділенні

- так це класно

- вони повинні бути у лікарні о восьмій годині, на обході разом з вами

- добре

Інеса вийшла з кабінету.

- мені здається чи Інеса стала добрішою?

- тобі здалось, вона якою була такою і залишилась

За півгодини всі вийшли по своїм відділеннях на обходи. Ми зайшли у наш кабінет. Я його роздивилась.

- як давно я тут не була.

- це точно, я пам’ятаю, ти тут практично жила — сказав Віктор

- це точно — я посміхнулась і повісила пальто на вішалку і одягла свій халат. У кабінет зайшли Олексій і Жанна.

- всім, доброго ранку — сказав Олексій і посміхнувся

- доброго ранку... давайте швиденько переодягайтесь і на обхід

- Катерино, ти напевно забула, але завідувач відділенням тут я і командувати можу тільки я

- серйозно? Вікторе, ти ж знаєш я люблю командувати...

- цього у тебе не відняти...це у тебе напевно в крові — сказав Віктор і ми почали сміятись.

Олексій і Жанна вдягли халати і ми четверо вийшли з кабінету на обхід.

ROUCE

Вікторія Грош

20.10.2021