Вихідний
Я приїхала додому. Зайшла у квартиру і зняла з себе верхній одяг. Нарешті, я дома... хоч і у самоті. Я взяла сумку і пройшла у вітальню. А потім впала на диван. Треба щось робити, але так нічого не хочеться. Я закрила очі та не помітила як задрімала.
Я прокинулась від того, що мені стало холодно. Сівши на диван, я роздивилась кімнату, а потім встала. І пішла взяти халат. А потім пішла у ванну. Набравши воду у ванну з піною, я сіла у неї та почала розслаблятися. Мені хтось подзвонив. Я витерла руки й взяла телефон.
- алло
- привіт, доня, як справи?
- у мене все добре, дома, відпочиваю. А ви як?
- у нас теж все добре, дідусь на роботі, а я теж як і ти відпочиваю.
- мам, давай я тобі пізніше подзвоню, бо зараз у ванній
- а, тоді добре — мама поклала слухавку. Я поклала телефон і почала мити голову. Через хвилин п’ятнадцять я вийшла з ванни й посушила собі голову. А потім пішла поставила чайник, щоб зробити собі трав’яний чай. Поки грівся чайник я замовила їжу з McDonald's. щось захотілось некорисної їжі. І подзвонила мамі, бо ж сказала, що подзвоню їй. Ми з нею розмовляли про мою нічну зміну, про її лекцію в лікарні і її статті.
За пів години мені привезли моє замовлення, я його забрала. І зразу пішла у спальню. Поставивши пакунок на тумбочку, я лягла на ліжко і вкрилась ковдрою. А потім включила телевізор. І вирішила ось так провести день... свій заслужений вихідний день. Я відкрила пакунок і дістала все що замовила. Я почала дивитись телевізор і їсти. Я дивилась якесь ток-шоу про кухарів. Як вони змагаються за щось. У мене не буває часу, щоб подивитись телевізор, а тут з’явилась така можливість. Хоча у мене таке відчуття, що я потрібна у лікарні, але поки мене не викличуть, то вставати з ліжка я не збираюсь. Я впевнена, що Віктор з Денисом впораються і самі.
Вечір. Я цілий день пролежала на ліжку. Це просто кайф якийсь, давно хотіла так розслабитись. Я почула дзвінок у двері. Хм... хто це може бути? Я нікого не чекаю. Мені так не хотілось вставати, але прийшлось. Я підійшла до дверей і відкрила їх. На порозі стояв Віктор.
- Віктор?
Він нічого не сказав, а просто зайшов у квартиру і навіть не закрив двері. Кинув сумку і накинувся на мене з поцілунком. Ми почали цілуватись.
Він відпустив мене. І закрив двері.
- пробач, Катруся, що так без попередження. Скучив... дуже
- ми не бачились всього нічого... пів дня
- і цього мені вистачило аби скучити
- ем...
- я бачу ти здивована — він весь час посміхався. Він зняв з себе верхній одяг, взяв сумку і ми пішли на кухню. Віктор з сумки дістав вино і цукерки. Я дістала келихи та поставила на стіл, Віктор тим часом відкрив пляшку вина і налив у келихи.
- ми не закінчили нашу розмову — сказав Віктор
- пам’ятаю — я сіла на табуретку.
- то закінчімо — Віктор підняв келих з вином
- згодна — я посміхнулась
- вип’ємо за тебе — ми зробили по ковтку вина. Віктор весь час дивився на мене — Катруся, ти мені дуже подобаєшся... дуже — я сиділа і просто дивилась на Віктора — і я хочу бути з тобою... я сподіваюсь...
- я теж хочу бути з тобою — Віктор почув цю фразу і почав ще більше посміхатись. А потім встав з табуретки та підійшов до мене. Я теж встала. І ми почали цілуватись. Він мене міцно обійняв. Я розтанула у його теплих і ніжних обіймах. Подобається... я зрозуміла, що мені добре і спокійно з ним.
Я згадую наше знайомство і мені стає соромно за таке знайомство. У мене тоді був поганий настрій, його зіпсував мені Макс своїми словами “Знову до своїх пацієнтів? Задовбала мене твоя робота!” Я тоді йому нічого не сказала, а просто вийшла з квартири. А сам напевно розважався зі своїми студентками. Це не є виключенням. У мене просто на просто не вистачало часу і сил, щоб закатати істерику.
З Віктором у цьому сенсі нічого такого не буде, адже ми знаємо чому ми затримуємося на роботі так на довго.
Він мене обійняв дуже міцно, я обхопила його шию руками, а пояс обхопила ногами. І повисла на ньому як мавпочка. Віктор поніс мене у спальню, де тихенько працював телевізор, бо я його не виключила, а просто зробила тихіше.
****
Ми лежали на ліжку під ковдрою. Віктор мене обіймав дуже міцно, а моя голова лежала на його грудях.
- Віктор... ти ж повинен бути на нічному чергуванні чи не так?
- знаю, за мене залишився Денис
- добре... залишись сьогодні у мене
- з задоволенням, Катруся
- а хто завтра буде черговий ти чи я?
- я — сказав Віктор
- тоді я залишусь з тобою
- у твоїй компанії чергування... це просто чудово — він поцілував мене у скроню. А я посміхнулась.
Ранок. Я прокинулась. Біля мене нікого не було. Це що сон, що до мене приїжджав Віктор. Ну, ні не може це бути сном. Я почула як до кімнати хтось підходить. Я подивилась на двері. Двері відчинились і в кімнату зайшов Віктор. Ні, це все-таки не сон. Він підійшов до мене. В руках він тримав тацю. Я сіла на ліжко.