Мамина лекція
Ми приїхали у лікарню і пройшли у своє відділення. Нас зразу побачив Денис. І швидко підійшов до нас. Він був якийсь схвильований.
- Денис, що сталося?
- пробачте, що відірвав вас... але Катя, твого тата знову привезли
- що? Де він?
- у реанімації
- на скільки все погано?
- у нього знову інфаркт, але в цей раз вже все важче... я пів години тому зробив йому операцію
- зрозуміло — я розвернулась, щоб бігти у реанімацію
- Катя ти куди?
- до тата в реанімацію
- зніми хоча б пальто — сказав Віктор
- ага — я швиденько зняла пальто і віддала його Віктору, а сама побігла у реанімацію. Я прибігла у реанімацію швидко. При вході вдягла одноразовий халат і бахіли, бо розуміла, що ось так в такому вигляді як я зараз у реанімацію не можна заходити. Я зайшла у реанімацію і мене зразу побачила Іванка.
- привіт, що з моїм татом?
- він зараз спить
Я взяла планшет і почала дивитись, що з ним і що йому вже робили. Подивившись, я поклала планшет на стіл і почула голос тата. Я підійшла до нього.
- тато...
- Катя, що зі мною?
- у тебе був інфаркт... знову, тобі зробили операцію.
- хто робив? Ти?
- ні, мене і близько до операційної не пустили б... мій колега робив Денис
- а першу?
- першу теж мій колега, тільки не Денис, а Віктор. Ми з ним тоді були на нічному чергуванні.
- а сьогодні?
- сьогодні у мене немає нічного чергування
- то я тебе відірвав від відпочинку?
- трохи є, але нічого, відпочину у лікарні
- йди відпочивай
- а ти тут дивись мені, щоб знову погано не стало — я посміхнулась
- добре
Я відійшла від тата і підійшла до Іванки. Яка рахувала шприци. Вона подивилась на мене.
- Іванна, якщо з татом щось буде не так клич мене
- так, звісно — вона посміхнулась.
Я вийшла з реанімації, зняла халат і бахіли й викинула їх у смітник, а потім пішла у кабінет. Я йшла повільно, бо дійсно була втомлена. Це нічне “цікаве” чергування мене вимотало, та й день був не легкий. А зізнання Віктора... я не знаю як на це реагувати. Давно хотіла зрозуміти, що між нами. Але зараз його слова дали зрозуміти мені, що ми вже разом не як друзі, а як пара.
Я підійшла до кабінету. Трохи зітхнула і зайшла у кабінет. На мене одразу подивились хлопці. Віктор тримав в руці чашку, можливо з кавою... не знаю.
- як тато?
- нормально... з ним все нормально
- бери чашку — Віктор підійшов до мене і дав мені чашку
- що це?
- у чашці заспокійливий чай
- дякую — я взяла чашку і сіла на диван — хлопці, я так втомилась, що словами не передати
- так, лягай спати
- тут?
- можеш тут або можеш піти у кімнату для лікарів
- краще тут — я посміхнулась і зробила ковток чаю. Віктор підійшов до шафи й взяв звідти подушку і плед
- вставай тоді — Віктор посміхнувся, я встала з дивану і Віктор його розклав
- я краще пройдусь по відділенню — сказав Денис
- добре — я лягла на диван і вкрилась, а Віктор сів за комп'ютер і почав щось робити. Я заснула.
Я прокинулась і перевернулась з лівої сторони на спину і побачила, що біля мене спить Віктор. Я дотяглась до своєї сумочки й дістала з нього телефон. А потім подивилась котра година. Вже ранок і зараз 6:50.
- Віктор прокидайся — я сіла і почала його торсати.
- Катя перестань...
- зараз Олексій прийде
- то й що?
- вставай
Він повалив мене на диван.
- що ти робиш!
Віктор нічого не сказав, а просто почав мене цілувати, я його трохи пхнула
- нумо вставаймо
- ну, добре — зітхнувши сказав він. Ми встали, Віктор почав складати диван як у двері постукали.
- входьте — сказала я підправляючи собі зачіску
У кабінет зайшов Олексій. А я почала собі знову ж таки підправляти макіяж.
- добрий ранок — він подивився на нас здивовано
- добрий ранок — сказала я фарбуючи губи.
- каву будете? — запитав Віктор
- буду, мені з вершками
- а ти Олексій будеш?
- якщо пропонуєте