15 глава

Неочікуване побачення

Ми забігли вчетверо у приймальне відділення. І побачили двох пацієнтів. Один з них був без свідомості. Я з Анею підійшли до одного чоловіка, а Віктор з Артемом до іншого.

- що сталося? — запитав у лікаря швидкої допомоги Артем

- ми приїхали у бар, там чоловіки побилися. Двох повезли в іншу лікарню

- давайте їх нам, а ми розберемося — сказала Аня

- так, ось про першого... струс мозку

- а другий?

- другий з гематомами, може бути внутрішня кровотеча... ну все у нас є ще виклики, тому ми поїдемо

- так, звичайно.

Лікар пішов. А я подивилась на своїх колег.

- сподіваюсь, що нікому з них не потрібна операція

- ми теж на це сподіваємось

Ми почали оглядати пацієнтів. Ми з Анею повезли пацієнта, який був без свідомості на процедуру, щоб точно знати, чи немає у нього внутрішньої кровотечі. Ми завезли чоловіка, поклали його на ліжко і почали робити цю процедуру.

- Ань, подивись... у нього

- ...кровотеча

- йому треба термінова операція

- ти щось пам’ятаєш з загальної хірургії?

- розмито, а ти?

- теж... я впевнена ми зможемо йому зробити операцію... будемо допомагати одна одній

- добре, бо іншого вибору у нас немає

Ми поїхали з пацієнтом в операційну. У нас не було часу аби у нього взяти кров і зробити розвернутий аналіз.

Ми зайшли з Анею в операційну. І стали одна навпроти одної.

- так, згадуймо як робити цю операцію.

Ми почали робити операцію і походу згадували, що ми вчили. Дійсно допомагали одна одній. Через годину ми вийшли з операційної. Сьогодні я згадала своє навчання в ординатурі та й взагалі навчання. Як стояла біля однієї лікарки з загальної хірургії й тупила. Я тоді зрозуміла, які у неї міцні нерви. Вона мені тільки трохи підказувала. І той пацієнт залишився живим. І цей якому ми тільки що зробили операцію залишився живим.

- у мене зараз все навчання пролетіло перед очима — сказала Аня

- не у тебе одної

Чоловіка повезли у реанімацію, а ми пішли мити руки. Цікаве чергування, хоча зараз я повинна була спати у своєму теплому ліжечку. Помивши руки, ми пішли у кабінет до Ані.

- хочеш випити?

- так — Аня нам оновила той коньяк і ми почали його пити.

- сподіваюсь наші колеги з загальної хірургії нас сварити не будуть, по типу не так шов наклали чи щось типу того

- головне, що ми людині життя врятували

- це точно

- веселе чергування

- ненавиджу вночі робити якісь операції, мозок не дуже розуміє, що саме треба робити

- а у мене якось механічно все це виходить, але не зараз

- та я сама бачила — ми почали сміятись. У кабінет зайшли Віктор і Артем.

- ти диви, вони вже п’ють

- ми стрес знімаємо — ми знову почали сміятись

- який ще стрес?

Вони пройшли у кабінет і теж взяли свої келихи.

- у нас була операція... з загальної хірургії

- о, я вам не заздрю — сказав Артем — взагалі нічого не пам’ятаю

- чому мене не покликали?

- ти добре знаєш, що треба робити?

- в принципі... так, я найкраще за всіх у своїй групі знав загальну хірургію. Пацієнт живий?

- не ображай нас — сказала я — звичайно живий, а у вас, що було?

- нічого серйозного, операція не була потрібна.

- наш пацієнт зараз знаходиться у палаті

За вікном вже світало. А ми все також сиділи у кабінеті Ані й Артема.

- ви підете додому?

- я напевно, так — сказав Артем — трохи хочу відпочити, а ввечері приїду до Анюти

- так у мене сьогодні нічне чергування

- я теж поїду, є деякі справи

- цікаво, які?

- секрет — сказав Віктор і посміхнувся

За годину ми вийшли з відділення нейрохірургії та пішли у своє відділення. Ми зайшли у кабінет і я впала на ліжко.

- треба на обхід йти через годину... а ще Олексій повинен зараз прийти

І тільки-но я це сказала як в кабінет зайшов Олексій.

- добрий ранок, вибачте, що без стуку зайшов

- нічого, давай переодягайся — сказала я і сіла на диван

- каву будете?

- я буду

- а ти Олексій?

- якщо пропонуєте, то буду

- сідай — сказала я, Олексій сів на крісло — готовий сьогодні працювати у приймальному відділенні?