14 глава

Півтори місяці потому

Сьогодні мої інтерни закінчують свою практику в моєму відділенні. І мені якось сумно з ними розлучатися. Але я добре пам’ятаю як називала їх своїм тягарем. Але це не так. Я їх чому могла тому і навчила. Я провела ще останній екзамен їм вчора. І вийшло, що навіть Роман і Оля добре знають всі питання по кардіології. Я не хочу розлучатися з своїм одним інтерном. З Олексієм, адже він хороший інтерн. Саме такі як він потрібні моєму відділенню. І тому я йду зараз до Інеси поговорити з цього приводу.

Я підійшла до дверей кабінету Інеси і постукала у двері.

- входьте — сказала вона

Я зайшла у кабінет.

- Інеса Сергіївна, у мене до вас є розмова

- уважно слухаю — я пройшла у кабінет і сіла на стілець біля її столу. Інеса якраз сиділа за столом.

- це з приводу інтернів... точніше інтерна

- що таке?

- я б хотіла залишити одного інтерна у своєму відділенні

- кого саме?

- Олексія, він стане професійним хірургом... повірте мені, я знаю, про що говорю

- ну... він ще вчиться

- я це розумію... просто кажу щоб він і надалі проходив практику у мене

- я не проти... а чи він погодиться? І взагалі як він вчитиметься?

- давайте ми зараз з ним поговоримо, він зараз з іншими інтернами у кабінеті

- давайте — я вийшла з кабінету з Інесою і ми пішли до мене у мій кабінет. За кілька хвилин ми зайшли у нього. Інтерни якраз вже збирались.

- Олексій можна вас на хвилиночку?

- так, звісно — він підійшов до нас. Ми вийшли у коридор.

- Олексій, тут від Катерини Леонідівни надійшла пропозиція щоб ви і надалі проходили практику у неї

Олексій подивився на мене.

- мені правильно почулось, що я можу працювати у цій лікарні?

- так — сказала я — під моїм керівництвом

Олексій почав посміхатись.

- ...я не проти, я буду тільки радий з вами працювати

- тоді ось що — сказала Інеса — я подзвоню у ваш університет і домовлюсь щоб ваша практика продовжувалась

- дякую за таку можливість

Мені здавалось, що Олексій зараз почне стрибати від щастя.

- тоді я тебе чекатиму завтра о сьомій, як завжди.

Ми побачили як у відділення зайшов Віктор. Він тільки-но приїхав на роботу.

- запізнюєтесь Віктор Олегович — я посміхнулась

- пробачте, Катерина Леонідівна — він підійшов до мене і посміхнувся

- йди переодягайся і підемо у приймальне відділення.

- я тоді піду подзвоню у ваш Олексій університет, домовлюсь — Інеса розвернулась і пішла до себе. А я зайшла у кабінет з Віктором. Він почав переодягатись. А я подивилась на інтернів.

- присядьте, я вам дещо скажу — вони сіли на диван — мені було приємно з вами працювати. Сподіваюсь ми колись з вами ще зустрінемось. Одного з вас я сподіваюсь бачити тут кожен день — я подивилась на Олексія

- обов’язково, Катерина Леонідівна — сказав Олексій і посміхнувся

- ну, а тепер можете бути вільними — я посміхнулась. Інтерни встали і вийшли з кабінету. Віктор одягнув халат і подивився на мене.

- Кать, ти дійсно хочеш у своєму відділенні залишити інтерна?

- так, він перспективний хлопець. Він буде хорошим хірургом

- ну добре... подивимось, що буде... ну, що ходімо у приймальне відділення?

- так — я взяла планшет і ми вийшли з кабінету і побачили, що до нас йдуть Артем і Аня — о, кого я бачу, наша закохана парочка йде — ми з Віктором почали сміятись

Вони підійшли до нас.

- добрий ранок — сказала посміхаючись Аня. По її вигляду видно, що вона щаслива.

- добрий ранок, як у вас справи?

- все просто чудово — Артем обійняв Аню за талію. Мені так приємно на це дивитись. Що Аня, що Артем щасливі. Все-таки не дарма я Ані порадила Артема взяти на роботу. Після того нічного чергування, коли Аня прийшла вся у сльозах. Артем став приділяти багато уваги Ані. І вони почали зустрічатись. І я за них дуже рада.

- ми тут так подумали, заходьте до нас ввечері посидимо, вип’ємо — сказала Аня

- я не проти

- я теж — сказав Віктор — ви йдете зараз у приймальне відділення?

- так, звісно

Ми всі вийшли з мого відділення і пішли у приймальне відділення, де на нас вже чекають пацієнти. Я підійшла до одного чоловіка. Він лежав на ліжку з закритими очима. Я перевірила його пульс.

- дефібрилятор сюди швидко!

Крикнула я зі всією силою бо ж чоловіка треба рятувати. У мене ніхто не помирав і не помре!

До мене підбігли дві медсестри зі всіма ліками і засобами для рятування людини.

- довго він так лежить?!