Іспит інтернів і мій особистий
Ми зайшли у приймальне відділення. І підійшли до одного чоловіка.
- і так, Оля і Олексій це ваш пацієнт. Поставте діагноз і підійдете до мене скажете його діагноз — я подивилась на чоловіка — не хвилюйтесь, нічого поганого вони вам не зроблять. Їм просто потрібно поставити вам діагноз, а далі вашим лікуванням займусь я
- добре — сказав чоловік
- вперед, починайте обстеження, тільки пам’ятаємо так, будьте максимально уважними
Ми відійшли від них і підійшли до жінки.
- Жанна і Андрій теж саме поставите діагноз і підходьте — я подивилась на жінку і сказала теж саме, що і тому чоловіку. Жанна і Андрій почали обстеження.
Ми пішли далі до дівчинки, вона лежала на ліжку, а біля неї сиділа напевно її мама.
- добрий день — сказала я
- ну, нарешті до нас підійшли
- ви довго чекаєте?
- вже двадцять хвилин
- зараз ці молоді люди будуть проводити медогляд вашій дочці
- я її няня
- пробачте... так Роман і Євгенія починайте обстеження
Я з Віктором відійшли у сторону.
- думаєш вони впораються і правильно назвуть діагноз?
- сподіваюсь на це... а ти як думаєш?
- так само як і ти — я подивилась на Віктора — що таке?
- можна я у тебе дещо запитаю?
- так, давай
- що між нами відбувається?
- ти про що?
- про сьогоднішню ніч і наші стосунки
Віктор подивився на мене.
- ем...
- ти теж не розумієш, зрозуміло... знаєш...
- що?
- та, ні нічого... пішли працювати
Я підійшла до Олі і Олексія.
- як справи?
- зараз ми повеземо чоловіка на кардіограму
- знаєте як її робити?
- чесно, ні — сказав Олексій, я посміхнулась
- пішли тоді разом, покажу — Оля подивилась на мене здивовано. Ми пішли у кабінет, де роблять кардіограму. Інтерни йшли позаду мене.
- а що це тільки що було? — запитала вона у Олексія пошепки
- я ж казав Катерина Леонідівна насправді добра — в цей момент я розпливлась у посмішці. Ми зайшли у кабінет інтерни поклали чоловіка на ліжко і я почала показувати як робити кардіограму. Оля дивилась на мене здивовано.
- чого на мене дивишся, краще дивись, що я роблю — сказала спокійно я і посміхнулась
- мг — сказала вона і почала дивитися на екран.
- запам’ятовуйте. Бо наступного разу будете робити цю процедуру самі — сказала я і посміхнулась, я дала їм папірець — продовжуйте обстеження, а я піду до ваших колег
Я вийшла з кабінету і пішла до Жанни і Андрія. Я вийшла з кабінету і пішла у приймальне відділення. Сподіваюсь, що Жанна і Андрій ще у приймальному відділенні, бо де їх шукати я не знаю. По дорозі до них я зустріла Аню.
- привіт, як справи? — Аня посміхалась
- все добре... не дивлячись, на те, що мене вигнав чоловік з дому все добре
- скажи, у тебе з Артемом щось було?
Аня подивилась у підлогу.
- зрозуміло, ти сьогодні маєш нічне чергування?
- так, сьогодні моя зміна
- давай тоді у мене посидимо
- у тебе також нічна зміна?
- так
- тоді, що... о восьмій годині у тебе бути?
- так, посидимо, порозмовляємо
- давай... я б все-одно залишилась у лікарні
- я зрозуміла, ну мені треба йти, перевірити як там мої інтерни проводять медогляд
- мені теж треба йти
- ввечері чекаю у себе
- так, звичайно — сказала Аня і ми пішли по своїх справах.
Я йшла по коридору і побачила, що до мене біжить Роман.
- Катерина Леонідівна — задихаючись сказав він
- що сталося?
- потрібна ваша допомога... у тієї дівчинки... зупинилось серце
Коли я почула це, то побігла у приймальне відділення з Романом. Я швидко як куля прибігла до дівчинки.
- що трапилось? Що з дівчинкою?
- ось тільки що вдалось завести її серце — сказала Євгенія тримаючи в руках дефібрилятор. Вона його поклала на місце.
- ось так просто зупинилось?
- у неї вроджений поріг серця... це може бути кисневе голодування — сказала Євгенія
Я сама почала її обстежувати. За двадцять хвилин були її аналізи крові, бо Роман швидко побіг і сказав, що нам конче потрібно знати її аналіз крові. Перевірили її повністю і я зрозуміла, що це інфаркт міокарда. Я відійшла у сторону з розгубленим виразом обличчя. Я ніколи за свою практику не лікувала дітей. Дивно, чи не так? Але це правда. Мене побачив Віктор.