Нічне чергування дубль два
Вечір.
Я приїхала додому. Зайшла у квартиру і закрила двері на всі замки. І кинула сумку при вході. Пішла зразу взяла рушник і одяг в якому поїду у лікарню, бо цей який зараз на мені вже брудний. Я зайшла у ванну, набрала у ванну воду, зняла брудний одяг і лягла у ванну. О, як це класно прийняти ванну, навіть не пам’ятаю коли я от так лежала у ванні. Зазвичай душ і все.
Навіть не знаю скільки я саме я ось так лежала. Але розслабилась і набралась сили це точно. Я вийшла з ванни і одяглась і посушила волосся. І пішла на кухню випити чай. Сьогодні видався цікавий день. Ми про пацієнтів взагалі забули. А Інеса мене похвалила, що дивно.
Я зробила собі чай з м’ятою і почала його пити.
Ці дві години дома пройшли дуже добре і навіть те що я була сама мене ніяк не засмутило, адже я зараз знову поїду у лікарню. А у тиші хотілось трохи побути.
Я помила чашку і вирішила сходити у магазин купити тортик. Купила тортик і пішла знову додому, покласти зарядку для телефона бо забула. Викликала таксі, яке приїхало на диво швидко, тому я швидко схопила сумку. Вийшла з квартири і закрила двері на всі замки. Я вийшла з дому і сіла в таксі. І поїхала у лікарню. На дорогах були затори і тому таксі їхало дуже повільно. Але я о дев’ятій як і планувала була біля лікарні. Дала таксисту гроші і побігла у своє відділення. Не знаю чому я так спішила. Зайшовши у кабінет, я побачила Віктора, який теж тільки-но приїхав. І Дениса, який в цей час сидів за комп’ютером і писав звіт. Я переодяглась і підійшла до Дениса.
- як звіт?
- подивись
Я подивилась на звіт Дениса.
- оце вже інша справа — він подивився на мене — молодець
- дякую
- будете каву?
- я буду — сказала я
- я зараз сам зроблю собі чай
- добре
У кабінет постукали.
- входьте
У кабінет зайшов Артем.
- можна до вас?
- авжеж проходь — сказала я
- каву будеш?
- так
Я взяла пакет і дістала звідти тортик. А потім сіла на диван і як завжди закинула одну ногу на іншу. Артем ніколи не бачив, що я так сиджу і тому подивився на мене і посміхнувся. Ми з ним зустрічались лише три місяці. А потім розійшлись просто, навіть не розумію чому. Але стосунки у нас не погіршились від цього. А потім він поїхав у Австралію і все. А потім я вийшла заміж і якось так склалося. Він сів у крісло, а Денис порізав цей тортик і теж сів.
- може у каву коньяк налити — запитав Віктор
- не треба — сказала я — не хочу згадувати те чергування
- ну, тоді точно не треба
Віктор поставив три чашки з кавою на журнальний столик і сів біля мене.
- а що було? — запитав Артем
Я з Віктором почали сміятись.
- та таке, напилась
- мені здається, що я знаю що було далі... їй пити не можна
- звідки знаєш? — запитав Віктор
- справа у тому.... що ми з Артемом зустрічались — у мене почервоніли щічки
- але не довго... лише три місяці якщо я не помиляюсь
- так, лише три місяці, а потім Артем поїхав у Австралію і все
- зрозуміло — сказав Віктор і посміхнувся і подивився на мене
- чого тортик не берете? — я перевела тему розмови, бо стало якось ніяково
Ми всі взяли по шматочку тортика. І ще довго розмовляли про практику Дениса в Америці і практику роботи Артема в Австралії. І тут двері кабінету відкрились і ми на порозі кабінету побачили Аню. Вона була вся у сльозах і з валізою у руках. Я встала і підбігла до Ані.
- Аня, що сталося?
Аня зайшла у кабінет.
- ми з чоловіком посварились і він вигнав мене з дому
- сідай моя хороша, зараз дам тобі заспокійливе
- а можна щось міцніше?
- коньяк?
- так
- добре — Артем дивився на Аню сумними очима
- я ж не винна ...— захлинаючись слізьми сказала Аня — що у мене така робота
Я налила у келих коньяк і дала Ані. Вона залпом його випила. І сіла на диван біля Артема.
- мені це знайомо — сказала я, і дала Ані серветку і вона витерла сльози — ти мені прям подруга по нещастю
Аня випила, але плакати не перестала.
- Аня не плач, мені боляче дивитись, коли жінки плачуть — Артем взяв її за руку. Вона подивилась на нього і трохи посміхнулась.
- та, козли вони — сказала Аня — ...ні ви не подумайте — вона подивилась на хлопців ― ... це не про вас, я думаю, що ви б нас зрозуміли
- ну, так, бо самі такі — сказав Артем і посміхнувся і все ще тримав руку Ані у своїй руці — а ким у тебе чоловік працює?
- він програміст... він вже колишній чоловік! Я хочу трохи відпочити, піду мабуть у свій кабінет.