Нічне чергування
Вечір. Я сиджу у своєму кабінеті і сиджу за комп'ютером дивлюся на звіти своїх колег. Звіт Віктора як завжди ідеальний, а звіт Дениса ні. У кабінет постукали.
- входьте
У кабінет зайшли Аня і Артем. Вони обидва посміхались
- можна до тебе?
- проходьте, сідайте
Вони зайшли у кабінет і сіли на диван. А я встала і підійшла до них. І потім сіла на крісло.
- розповідайте, як операція пройшла
- добре — сказала Аня — завдяки Артему я дізналась багато чого цікавого і нового
- то що ви будете працювати разом?
- так — сказала Аня
- мені сподобалось працювати з Анею
- це добре
- треба буде завтра поговорити з Інесою.
- що ви зараз будете робити?
- я додому
- а у мене сьогодні нічна зміна
- у мене теж нічна зміна, тому можеш залишитись у мене, вдвох веселіше.... тільки єдине що мені треба зайти до Макса
Ми втрьох вийшли з кабінету і я закрила двері. І пішла до палати Макса. Я зайшла у палату.
- ще не спиш?
- ні, як день пройшов?
- добре, нічого цікавого, і це добре.
- головна лікарка не напрягає?
- ні, вже заспокоїлась... хоч би ненаврочити
- коли я можу поїхати додому?
- ще не знаю, завтра кардіограму зробимо, подивимось що і як, тоді буду приймати рішення
- добре... я не помічав ніколи, що ти така турботлива — Макс посміхнувся
- я не здивована — я посміхнулась — мені час йти, у мене нічне чергування, завтра знову прийду з інтернами
Я посміхнулась і вийшла з палати. Підходячи до кабінету, я побачила як з нього вийшов Віктор.
- вже додому?
Віктор обернувся і подивився на мене.
- так, а ти хочеш щоб я залишився? — він посміхнувся
- ні, я не сама залишаюсь, зі мною Аня залишається
- у неї теж нічна зміна?
- так
- ну, тоді добре, я піду?
- так, хорошого вечора
- вам теж
- дякую
Ми обійнялись. У моє відділення зайшла Аня. Віктор випустив мене зі своїх обіймів і пішов до виходу. Вона підійшла до мене і посміхнулась.
- ти запрошувала, от я і прийшла
- так, давай заходимо у кабінет
Ми зайшли у кабінет.
- будеш каву?
- ні, дякую на ніч не п’ю
- а чай?
- чай буду
Аня сіла на диван. А я підійшла до чайника і тільки натиснула на кнопку, бо вода у ньому вже була. Потім кинула у чашки пакетики зеленого чаю. Сіла на крісло і закинула одну ногу на другу. Аня подивилась на мене.
- ти кажеш між вами нічого немає?
- не розумію про що ти кажеш
- про тебе і Віктора
- між нами нічого немає
- я бачу як він на тебе дивиться
- і як же?
Я встала і налила у чашки воду. Взяла чашки і поставила їх на журнальний столик.
- він в тебе закоханий, ти що цього не бачиш?
- бачу, я це давно помітила
- а він тобі подобається?
- напевно, що так, не знаю... коли у мене був день народження він підвіз мене додому і...
- що і?
- ...і він мене поцілував
- ого, я ж кажу ти йому подобаєшся... інакше він би тебе не поцілував
- не знаю... якщо чесно я себе не розумію, а ще цей Макс
- твій колишній, якщо я не помиляюсь
- так, колишній... коли я його побачила у мене наче серце зойкнуло.... зрозуміла, що він і досі мені подобається — я закрила очі долонями і через секунду їх прибрала, а потім взяла чашку і почала пити зелений чай.
- все складно
- так, складно.... але самотність набридла... дуже набридла.... хоч бери і вішайся — я почала плакати
Аня підійшла до мене і обійняла мене.
- заспокойся, хочеш випити?
- хочу, але ж ми на роботі
- то й що? У тебе є щось?
- коньяк є
- діставай — я витерла сльози, встала і дістала коньяк і келихи. Аня налила коньяк у келихи. Ми відставили чай у сторону і почали пити коньяк.
- я тільки на роботі забуваю таке слово як “самотність” і дякую тобі, що зі мною спілкуєшся
Аня посміхнулась і ще раз обійняла мене.