Давній друг
Я зупинилась і обернулась. Біля машин побачила свого друга, ну як друга ми зустрічались з ним. А коли розлучились, ми залишились просто друзями. Він підбіг до мене.
- Катя, ти пам’ятаєш мене?
Я посміхнулась.
- пам’ятаю, я тебе пам’ятаю Артем
- твоя зміна закінчилась, я так розумію
- закінчилась
- може я тебе пригощу коктейлем? Поговоримо
- а давай — я не була проти тому що захотілось якось розслабитись після такого важкого дня — тільки мені треба подзвонити сестрі
- добре — він посміхнувся
Я подзвонила Лізі. Вона трубку підняла зразу.
- привіт, як справи?
- привіт, у нас все добре
- ви вже у мене?
- ні, ми ще тільки речі збираємо
- добре
- завтра ввечері будемо у тебе
- це добре
- мені треба збиратися, забрати сина від його тата
- бувай
- ага завтра побачимось.
Я поклала трубку. От і добре, що вони й ще у себе, бо не хочу їх будити якщо прийду пізно.
- можемо йти?
- так
Ми зайшли у найближчий бар. Сіли за барну стійку. Артем замовив нам алкогольний мохіто. Він подивився на мене.
- давай вип’ємо за зустріч
- давай — ми зробили по ковтку — розповідай де ти як ти
- я приїхав з Австралії додому, звільнився і приїхав до батьків
- зрозуміло, зараз роботу шукаєш?
- так
- я знаю, що ти хороший нейрохірург
Артем посміхнувся.
- так, я практикувався в Австралії
- на скільки я знаю, у нашої завідувачки нейрохірургії не вистачає лікаря, може завтра поговорити з нею про тебе?
- це б було добре
- тоді поговорю
- дякую
Ми ще розмовляли і випили ще по два коктейлі. І потім Артем завіз мене додому. А після я не пам’ятаю, що було. Пам’ятаю наш поцілунок біля під’їзду, а далі як в тумані.
Ранок. Я прокинулась у ліжку. Забувши про вчорашній макіяж, я протерла свої очі. Знову на руках залишились чорні від туші плями. Я сіла на ліжко. І подивилась на ліжко. Очманіти...біля мене лежить Артем. Не погано ми так вчора посиділи і поговорили. Я впала на ліжко.
- упс — сказала пошепки я. Я повернула голову у ліву сторону. Побачила, що Артем відкрив очі — Артем, що було? Я нічого не пам’ятаю.... і голова тріщить
Артем посміхнувся.
- чесно, сам не пам’ятаю, але якщо ми опинились в одному ліжку, то між нами точно щось було — він посміхнувся і подивився на мене — ти зараз схожа на панду
- я знаю — я почала сміятись, а потім закрила очі і схопилась з голову — ой, блін....
- що?
- голова болить, а котра зараз година?
Артем подивився на годинник.
- вже сьома — я відкрила очі
- трясця! У мене через годину обхід
- встигнеш за годину зібратися?
- постараюсь — я швидко встала з ліжка, вдяглась і побігла у душ. Блін, оце буде погано якщо запізнюсь, а то всім кажу, що пунктуальність перед усім, а сама запізнююсь. Часу під душем стояти не було тому я швидко звідти вийшла, зайшла на кухню. Артем нам зробив вже каву. Я перелила свою каву в термо-кружку. Дістала таблетку від похмілля поклала її у воду і побігла одягатись. Одяглась у вчорашній одяг, бо більше нічого на стільці не лежало, я забігла на кухню і випила цю воду.
- ти залишишся тут?
- я... я зараз разом з тобою вийду, поїду додому.
- добре — я викликала таксі. І швидко вдяглась. Артем теж швидко вдягнувся і допив каву. Я подивилась на годинник. Вже 7:40. Ми з Артемом вибігли з квартири. Я закрила двері на всі замки і побігли до таксі.
Таксі на щастя стояло перед домом.
- бувай — сказав Артем
- ага, може ще побачимось.
Я сіла у таксі і водій мене повіз у лікарню. Заторів ще не було і тому дорога була ще вільна. І це добре. О 7:56 я вже вийшла з таксі і побігла у своє відділення. Коли я забігла туди я побачила, що мої інтерни вже сидять під дверима.
- добрий ранок — я відкрила кабінет — заходьте, знімайте курточки. Ми зайшли у кабінет. Я швидко зняла пальто і одягла халат, потім переодягла взуття. У кабінет зайшов Віктор.
- привіт, ти запізнилась
- знаю, мені дуже соромно — я посміхнулась — проспала
Мої інтерни дивились на мене здивовано.
- чого дивитесь на мене, давайте виходьте я зараз вийду!
Інтерни вийшли Віктор подивився на мене.