1 глава

"Новий колега"

Я йду на свою улюблену роботу. І поки я йду. Я розповім вам про себе. І так, будемо знайомі мене звати Войчук Катерина Леонідівна, мені сьогодні виповнилось тридцять один рік. Я кардіохірург у третьому поколінні. Так, саме у третьому, адже я пішла по стопам своїх мами і дідуся. У свої тридцять один я вже завідувач кардіологічного відділення. Я маю чудових колег. Вони мене називають чарівницею, бо у мене ні один пацієнт не помер. Всі напевно думають, як така білявка може бути геніальним кардіохірургом, а я кажу, що це стереотип, що всі білявки дурні і не розумні. Насправді, білявки можуть бути розумними як я. З чоловіком у мене сімейного життя не склалося. Напевно, дійсно я свою роботу люблю більше за все. Від мене він пішов саме із-за моєї роботи. Хоча я думаю, якщо він би любив мене, то не пішов.

Я вже зайшла у лікарню і йду в ординаторську. У нас іноді бувають зібрання о пів восьмої годині ранку. Я зайшла в ординаторську і бачу своїх колег, які дивляться на мене і посміхаються.

- а ось і наша іменинниця — сказав Віктор, який працює зі мною у відділенні. Ми з ним найкращі друзі.

- Катруся, ми всі вітаємо тебе з днем народження бажаємо щастя, здоров’я і довгих років життя — сказала моя колега Аня. Вона завідувач відділенням нейрохірургії. Теж геніальний хірург, до речі, теж білявка. Ми з нею ординатуру проходили разом.

- дякую, мої хороші

- давайте пригощатися — на столі стояв “Пражський” торт, вже нарізаний кусочками. І стакани з чимось.

- а що у стаканах?

- солодка вода — сказав Віктор і посміхнувся

Ми всі з’їли по шматочку торту. Ми розмовляли і сміялись. В принципі я не здивована такому святу. Коли у когось день народження ми завжди влаштовуємо свято зранку перед обходом.

Через півгодини ми всі пішли на обходи. Я з Віктором пішли по палатам у нашому відділенні. Ми зайшли у першу палату. Я дістала планшет, на якому можна подивитись історію хвороби пацієнта. І подивилась на чоловіка.

- як себе почуваєте?

- добре

- нічого не турбує?

- окрім сусіда по палаті, який хропить нічого не турбує — я почала сміятись — я чув у вас сьогодні день народження

- так

- вітаю — чоловік посміхнувся

- дякую... добре, відпочивайте, до вас скоро медсестра прийде поставить крапельницю

Ми вийшли з палати.

- ти йому позавчора робила операцію, якщо я не помиляюсь

- не помиляєшся, так позавчора — я подивилась у планшет ― так у наступній палаті у нас бабуся

- серцевий напад?

- так

Ми зайшли до неї. У неї теж все було добре. Потім ми ще пройшли п’ять палат. Ні в одній палаті пацієнти не скаржились, що у них щось болить.

Ми з Віктором зайшли у наш кабінет.

- будеш каву?

- якщо зробиш — я сіла на диван, і закинула ліву ногу на праву.

Віктор почав сміятись.

- зроблю

- тоді буду

- ліньки самій зробити?

- так.... і взагалі у мене сьогодні день народження

- о, до речі, з приводу дня народження

- що?

- може відсвяткуємо його у ресторані, тільки ти і я — я подивилась на нього здивовано

- ти серйозно?

- так, а чому б і ні — він подивився на мене і посміхнувся

- я подумаю

- домовились, буду чекати твоєї відповіді — він дав мені чашку з кавою

- дякую — я зробила ковток кави — як завжди смачна кава — я посміхнулась

Віктор посміхнувся і сів на крісло, яке стоїть біля дивану. Він теж у руках тримав чашку з кавою. Ми почали розмовляти. Він розповів, що його колишня дружина через суд заборонила йому зустрічатися з дітьми, яких у нього троє.

До нас у кабінет хтось постукав.

- входьте — сказала я. У кабінет зайшов чоловік у білому халаті.

- ви до кого?

- я ваш новий колега

- вперше чую, що у моєму відділенні ще один лікар з’явився, як вас звати?

- Денис Валентинович

- добре, от що Денис Валентинович, мене звати Катерина Леонідівна

- я знаю

- і я завідувач відділенням кардіохірургії. Йдемо до головного лікаря, будемо розбиратись, чому вона не сказала, що у моєму відділенні з’явився ще один лікар.

Ми вийшли з кабінету і пішли до кабінету Інеси Сергіївни. Я постукала у двері.

- входьте!

Ми зайшли у кабінет. Вона подивилась на нас здивовано, у її очах можна було прочитати “що ви тут робите?”

- що сталося Катерина Леонідівна?

- чому я не знала, що у моєму відділенні з’явився ще один лікар?

- пробачте, що не попередила