Пролог

Пролог

Я стояла біля вхідних дверей і плакала.

- не йди від мене, будь ласка

Я дивилась на свого чоловіка у якого у руках була сумка і валіза.

- ні, так не може далі продовжуватись.... я наче би одружений, але наче і ні.... тебе вдома ніколи немає, мені це набридло! — крикнув він і поставив сумку і валізу на підлогу.

- так, немає... але це не через те, що я десь гуляю, я працюю

- тобі твої пацієнти дорожче мене!

- ні

- це не було питання!

Він взув своє взуття і одягнув курточку.

- куди ти проти ночі?

- я їду додому!

- додому? А це не твій дім?

- вже ні! Знаєш, у мене таке відчуття наче ти мені зрадила..... робота у тебе на першому місці, а не я! Відійди в сторону!!!

- ні! — через сльози крикнула я. Тоді він мене відштовхнув, взявши сумку і валізу вийшов з квартири. Залишивши двері навстіж відкритими. Я сіла біля стіни і почала захлинатись слізьми. Я його люблю, дуже люблю. Але я ж не винна, що у мене багато роботи. І так, мене можуть викликати на роботу посеред ночі. Але я все ж таки з’являюсь вдома, кожну вільну хвилину і годину я дома. Мій чоловік.... я так розумію, що мій вже колишній чоловік цього не помічає.... не помічав. Не помічав, що вдома завжди все прибрано і те що у холодильнику є їжа. У нього на кожне моє слово з’являлось своє “але”. Але ти не дома, але ти не зі мною, але я тебе не бачу і все у такому дусі.

До моїх відчинених дверей підбігла сусідка, бабуся, якій сімдесят років.

- Катруся, ти дома?

- .... так, Галина Олександрівна я дома

Сусідка зайшла до мене у квартиру і побачила мене таку всю у сльозах. Вона підійшла до мене.

- донечко, що сталося?

- мене чоловік покинув

- давай вставай, і підемо до мене, вип’єш заспокійливий чай — бабуся посміхнулась

- мг...

Я встала, взяла серветку і витерла свої чорні від туші сльози. Взяла ключі і ми вийшли з моєї квартири. Я закрила двері і ми пішли у квартиру бабусі Галі. Ми зайшли у її квартиру я зразу відчула запах випічки.

- проходь на кухню.

Ми пройшли на кухню. На столі стояв кошик з пиріжками. Галина Олександрівна поставила грітися чайник.

- пригощайся — сказала вона і посунула ближче до мене кошик з пиріжками

- а з чим вони?

- з вишнею

- а звідки ви вишні взяли взимку? — бабуся посміхнулась

- на дачі, сонечко, я зібрала, а потім заморозила.... пригощайся

Я взяла один пиріжок і вкусила.

- смачно — бабуся посміхнулась

Вода закипіла. Бабуся зробила мені заспокійливий чай.

- розповідай, що у вас сталося

- що розповідати? Чоловіку набридло, що я пропадаю на роботі...що лікую людей, він цього не розуміє

- йому не вистачає тебе

- так, а що я можу зробити, якщо у мене така робота — я шморгнула носом — а спочатку казав, молодець, ти рятуєш життя людей і тому подібне.

Я розповіла, які у нас були стосунки і як ми познайомились. Ми з чоловіком випадково познайомились. Я прийшла до подруги додому на вечірку, і він також був запрошений на цю вечірку. Ми почали розмовляти. Майже весь вечір ми спілкувались. В результаті він мене провів додому. Так ми і почали зустрічатись. І він на нашому сьомому побаченні зробив мені пропозицію. Подарував красиву каблучку. Я це побачення не забуду ніколи.

Стосунки у нас були теплі і ніжні, такими вони були п’ять з половиною років, а потім все почало змінюватись і зрозуміло, що не в кращу сторону

Ми з бабусею Галею розмовляли не довго, бо мене викликали на роботу.

Буду вдячна якщо поставите зірочку і напишете коментар :)