4. Корвус

На наступний день Корвус прокидається від легкого пульсуючого болю в нозі.
Відкривши очі він сонно потягнувся і протер обличчя щоб швидше прокинутись.
Він згадав що пішов спати вчора як тільки ледь-ледь стемніло. Також згадалось вчорашнє знайомство, розмова, кінець якої віддавав гірким осадком.Та чому він зараз був в постелі, над якою височіла світла стеля.

Ліниво всівшись, Корвус почав розминати ногу,  що турбувала болем. Вчора піднімаючись  на другий поверх, він промахнувся, сходинкою, і позорно підвернув ногу. Здавалось ніби сам дім  засудив його за, тей неумісний флірт за столом.

– От же гадство,– він пробурмотів, опускаючи ноги на підлогу. 
Його погляд зосередився на вікні. Де за шторами сірів ранок.

Не дивлячись на ранній підйом, та біль що його пробудив. Корвус почував себе, напрочут енергійно.

Потягуючись всім тілом він підійшов до вікна та широко відкрив його. 
Вранішня прохолода огорнула оголене тіло. Тіло, ще зігріте сном, мимоволі здригнулося й напружилося від різкого контрасту.

Корвус не відмовив собі в насолоді поспати оголеним. Це була його звичка яку він міг собі дозволити нечасто. Від цього сьогоднішня ніч здавалась, ще солодшою.

Оглянувши пустуюче подвір'я він подумав про Лорана. Цікаво о котрій прокидається він? Зараз було близько п'ятої чи шостої  години ранку. Сонце тільки не вставало. Чи варто було спуститися вниз та приготувати сніданок. Чи краще дочекатись коли прокинеться господар будинку і тільки тоді спуститись?
Зваживши всі за і проти Корвус, ліниво відійшов від вікна залишивши його відкритим. Так щоб прохолодне повітря та сонце проникало всередину. 
Треба було прийняти душ. Це було його першочергове рішення. Змити з себе залишки сну. Відчути тіло чистим та зібрати ліниві думки до купи.

Вдягнувши вчорашні штани та футболку. Він якомога тише почав спускатись сходами вниз. Пам'ятаючи вчорашній досвід, він був максимально обережним. І на всякий випадок тримався за перила на той випадок, якщо дім вирішить проти нього повстати й сховати ступеньку.

Спустившись,  без прригод Корвус, попрямував на кухню яка очікувано  була пуста і ідеально прибрана. 
З хвилину ніяково постоявши. Він зібравшись з думками, тихо поставив чайник щоб заварити каву. Яку йому ще потрібно було знайти серед шафок. 
Стараючись не ляпати дверцятами, він знайшов цілу полицю повну різних видів чаю та кави. Висновок напрошувався сам по собі, або Лоран був справжнім гурманом, або в ньому живе запасливий хомяк. В друге вірилось більше.

Сівши за стіл Він подивився в вікно. На вулиці світило сонце, було гарно. Зовсім поряд було чути пташок.  Він споглядав двір попиваючи гарячу каву допоки побачив Лорана. Він йшов від воріт, мокра футболка обліпили його тіло. Хлопець одразу помітив що той був гарно складений  в формі. Тренується поза будинком?

Вологі темні пасма були зачесані назад, відкриваючи лоба. Виглядало так ніби він тільки но вийшов  з річки чи озера. 
Коррус навіть не знав що його найбільше здивувало. Факт того що зараз він в домі був сам. Чи ефектна поява Лорана.

Корвусу стало не по собі. Чого це він такий спокійний. Не боїться залишити його самого. Не те щоб він розраховував що Лоран буде за ним слідкувати. Але якось було дивно, що його так спокійно залишили в будинку. Звідки стільки довіри?

Він ще старався не шуміти! А виявляється зберігати тишу було ні для кого, будинок був порожній!Корвусу стало себе  жаль.

Пригладивши своє волосся так щоб воно не стирчало в різні сторони. Корвус розслабив плечі та швиденько прийнявся робити каву в вільну чашку. Додаткові плюсики в карму йому не завадять.

Коли на порозі з'явився Лоран, хлопець вже сидів знову на стільці сяючи посмішкою в його сторону. На столі стояла свіжа кава.

– Доброго ранку, я бачу ти рання пташка?

– Те ж саме можу сказати про тебе.

– А де моє "Доброго ранку"?

– Доброго ранку, Корвус,– здався Лоран, вже  сумуючи за тихими ранками без розмов.

– То ти ще й бігаєш?– він обвів його уважним поглядом від чого Лоран ледь стримався щоб не здригнутись. Надто сильно цей погляд нагадував оцінювання сил супротивника. Що було вдвічі дивно відчувати тут на кухні, в себе вдома, в безпеці.

– А це заборонено?– взявши приготовану каву до рук, він підійшов до умивальника під прицілом нічого не розуміючого погляду Корвуса.

– Якщо тобі так не подобається моя кава, то міг би...– він замовк спопеляючи спину хлопця за якою зовсім не було видно, що відбувається.  "Він, що виливає каву, серйозно?

– Справа не в каві, мені треба було змінити чашку,– з кам'яним спокоєм на лиці відповів Лоран обпершись об кухонний стіл.  В його руках була чашка у формі величезної зеленої жаби. Її лапки обхоплювали чашку з боків, а зверху було видно два вилуплених ока. Причому вони ще й  різного розміру, і через ця жаба виглядала так, ніби все життя спостерігала за чужими злочинами і тепер засуджує кожного, хто має сміливість поглянути їй в очі. Зараз вона  витріщилась на Корвуса. Йому ледь вдалось стриматись від коментарів.

–  ....

На коротку мить між ними запала тиша. Лоран з задоволенням насолоджувався  кавою,  поки Корвус споглядав як  обличчя навпроти частково закривається і виглядало так, ніби на нього одномоментно дивляться одразу двоє: Лоран  і жаба.

– Це… — він повільно перевів погляд на Лорена. — Що?

— Моя чашка. Улюблена...

Корвус ще кілька секунд дивився на жабу обдумуючи почуте.  Це прозвучало так ніби

— Я бачу.

— Тоді в чому проблема?

— Немає проблеми.

— Ну то й добре.

Лорен зробив ковток.
Корвус мовчки спостерігав. Забувши, що його власна кава вже мабуть охолола. Він фантазував хто зробив цю чашку божевільний гончар чи чаклун, якому заборонили практикувати магію на людях. 
Корвус був майже впевнений, що в інструкції до цього артефакту мало бути попередження: "Не дивіться жабі в очі. Може викликати нічні кошмари. З тих, що починають шепотіти твоє ім'я посеред ночі, дивитися тобі в спину, коли ти відвертаєшся, а через тиждень тебе  знаходять в лісі босоніж, з  кров'ю з очей."