Глава 32

 Ввечері Ян з Даною вернулися в гуртожиток. Цього разу дівчина вирішила, що не ночуватиме знову з ним в готелі. Тому залишилося побути вдвох в її кімнаті допоки можна - Зоряни й так нема. 

 Коли вони зайшли в коридор її блоку, там було доволі шумно. Дівчина згадала, що сьогодні в однієї з сусідок день народження. Вона зовсім про це забула і не зважила, але потім подумала, що їм з Яном цей шум не повинен особливо заважати - вони ж не збираються вчитися чи спати.

 Дана залишила Яна в кімнаті, а сама пішла розігріти їм щось на вечерю. Зразу за нею на кухню забігла розчервоніла сусідка і, кинувши своє зверхньо-сухе "Привіт", взялася ритися в холодильнику. В цей момент на порозі з'явився Ян. Приїхав Стас і хлопець прийшов спитати чи не можна і його запросити до них.

 - О, привіт! - просіяла сусідка, побачивши красеня, з яким була познайомилася колись біля прохідної. - Ян, правда? Пам'ятаєш мене?

 Він зміряв її задумливим поглядом, але потім смутно пригадав обличчя і ввічливо кивнув.

 - Привіт.

 По тому зразу вернувся увагою до Дани з питанням про Стаса, але сусідка ніяк не хотіла завершувати своє спілкування з Яном та ще й, як виявилося, друг в нього є.

 - Я можу провести, - поспішила вклинитись в їх розмову. - В мене сьогодні днюха і я вас запрошую на свято. Приходьте, будь ласка. В нас весело.

 Ян подивився на Дану, не знаючи, що на це відповісти. Дівиця помітила його реакцію і знову в момент зреагувала.

 - Дана, приходьте. Ми з тобою не найкраще почали. Пропоную можливість виправити ситуацію. Думаю, буде просто чудово більше здружитись.

 Сусідка з такою щирістю дивилася на дівчину, що та навіть засумнівалася в справжньості її мотивів, але якщо вона справді хоче виправити натянутість між ними, то не варто ігнорувати простягнуту оливкову гілку.

 Врешті, Дана подумала, що нічого страшного в тому нема, щоб прийняти запрошення і погодилася. Можливо ідея з цим святом не така і погана - хто зна, що його робити в компанії Стаса.

 - Супер, - зраділа сусідка на згоду Дани - в неї тепер з'явилася можливість позагравати з цим красунчиком і так, щоб він зрозумів наскільки дівчина його простачка, - можете приходити без подарунку. Я розумію, що запрошення для вас несподіване. Нічого страшного, якщо ти наступного тижня мені його вручиш.

 - Яка ти добре, - не стримала сарказму Дана, але дівуля проігнорувала її репліку і тон та осяйно посміхнулась Янові, пропливаючи повз нього з кухні.

 Після години проведеної за святковим столом, Дана вже почала жаліти про свою згоду на цю авантюру з днем народження. Сусідки так солодко посміхалися до її хлопця і його друга, аж до нудоти. Вони особливу увагу приділяли столичним гостям, очевидно, вирішивши, що присутні зрозуміють таку поведінку - всі свої. Дівулі вимагали випити, вигадуючи кожного разу якісь ідіотські тости. Дана помітила, що Ян уже досить хмільний і починає розв'язніше поводити себе з нею. Вона запропонувала вийти хоча б на кухню і трохи провітритись, але її перебив Стас, заявляючи, що має до Яна розмову. Тому, якщо дівчина не проти - вони вийдуть вдвох.

 - Ти сьогодні тут ночуватимеш? - спитав Стас, прикурюючи, коли вони з Яном опинилися на кухні.

 - Поїду з тобою в готель, - відповів хлопець, відчиняючи вікно та сперся об підвіконник.

 - Хочете усамітнитись? Розумію, - схвально кивнув Стас, видихаючи їдкий сигаретний дим.

 - Дана не їде зі мною.

 - Тобто не їде? - щиро здивувався друг. - Чи ти вже встиг її сьогодні нагнути?

 - Стеж за язиком, - холодно, без тіні посмішки глянув на друга Ян.

 - Ой, припини, - відмахнувся Стас. - Ще скажи, що у вас платонічні стосунки і ти сюди заради її усмішки їздиш?

 - Хай це тебе не колише чому і заради чого я сюди їжджу, - тим же сталевим тоном відповів Ян.

 Стас з недовірою глянув на друга. 

 - Та нііі!!! Не гони, - протянув він, не вірячи в свою здогадку. - Ти досі не вламав її?!

 - Так: або ти припиняєш цю розмову, або вигребеш по морді, - агресивно заговорив Ян, якому вривався терпець.

 Стас зрозумів, що зайшов задалеко і спробував змінити тактику. Він знову заговорив, піднімаючи долоні вгору в примирливому жесті.

 - Слухай, не треба мені тут погрожувати попусту. Я ж бачу, що ти не знаєш як приступити до неї. Наче не знаєш, як дівки люблять наполегливих. Притисни той подасться. Чи скільки ти ще надумав терпіти і даремно кататися туди-сюди? До другого пришестя? Всі вони такі - хочуть справжнього мужика, а не слабака, на якого ти перетворився. Скільки разів тобі відмовляли до цього?

 Ян мовчав, задумавшись своїм захмелілим розумом над словами друга. Досі, до Дани, так і було, як той сказав. Хоча про любов дівчат до наполегливих хлопців він знав більше з чуток. Самому ніколи не доводилося аж так старатися. Зрештою, і не хотілося. Дівчата самі шукали його уваги. По суті, щось схоже на наполегливість він проявив якраз до тієї ж таки Дани і вона... подалась.

 - Так отож, - не дочекався відповіді і знову заговорив Стас. - Слухай, тобі треба розслабитися. Бачу, що сам не даєш собі ради.

 Друг витягнув з кишені сорочки косяк, прикурив його та простягнув Янові.

 - Ти знає, що я не люблю цього лайна, - відмахнувся хлопець, - і вже якось сам вирішу свої справи.

 - Ти хочеш її чи ні? - видав резонне питання Стас. - Я тобі гарантую, що це допоможе. Вона трохи поламається, але потім відчує мужика і дасть. Зятянись - будеш впевненішим, бо щось ти як тряпка, чесне слово і це сором, - та вкрадливо додав. - Вони люблять ігри.

 Стас помітив вагання Яна і його хмуро-сумнівний погляд на косяк.

 - Та бери вже. Дитячий садок, теж мені, - друг силоміць втиснув Янові в пальці сигарету. - Нормальний же мужик був. Візьми себе в руки, бо це треш.

 Можливо Стасова правда. Ян подивився на косяк в своїй руці. Захотілося вернути свою колишню чоловічу сутність. Дівчата люблять, коли поряд справжній, впевнений в собі чоловік, що добивається свого.