Глава 31

Варто було засмученій Дані ввечері переступити поріг своєї кімнати в гуртожитку, як Зоряна почала розпитувати де та була. Сусідки не полінились повідомити, що бачили її з хлопцем і поділились своїми міркуваннями під назвою: "В тихому болоті чорти водяться", "Розпусна тихоня", "А ще таку правильну з себе корчила" - Зоряна дослівно передала враження дівуль.

 Дана вислухала цю схвильовану розповідь, переодягаючись в домашній одяг, але ніяк не прокоментувала. Її думки ще були в полоні спогадів подій вчорашнього дня і ночі. Проте, коли в якийсь момент вона мало не розридалась від найкращих в своєму житті відчуттів, різко вирішила перевести увагу на щебетливу Зоряну.

 - Це хлопець, за яким ти сумувала? - запитала сусідка. - Бо це єдине логічне пояснення твоїй несподіваній поведінці.

 - Так, - просто відповіла Дана і м'яко посміхнулася.

 - То може розкажеш вашу історію? - обережно спитала Зоряна. - Будь ласочка. 

 Дівчина починала вже благати, склавши долоні докупи, наче в молитві.

 - В мене стільки питань, що аж розпирає, але краще, коли ти розповіси все по порядку.

 Дана подивилась на Зоряну з очима в благальному виразі від надмірної цікавості і подумала, а чому ні.

 - Добре, вмовила, - видихнула Дана і зручніше вмостилася на ліжку, бо історія не така і маленька.

 По завершенні розповіді і численних Зоряниних питань, сусідка сиділа на ліжку навпроти з зачарованим поглядом і переповнена емоціями.

 - Це, мабуть, найгарніша історія, яку я коли-небудь чула. Я тобі по-доброму заздрю, - проговорила подруга, - але не можу не поцікавитись, ти вже вибачай: не боїшся, що він буде зраджувати?

 - Вважаєш я про це не думала? - зітхнула Дана. - З подругами обговорювала цей момент. З ним обговорювала. Зараз не хочу про це думати, бо і так нічого не зміню, а тільки засмучуватимусь. Зрештою, в мене нема вибору. Якщо хочу бути з ним, то тільки так. Тільки довіряючи. Мабуть, я дурочка, але нехай.

 - Всі трохи дурненькі, коли закохані, - відмахнулась на це Зоряна. - Не можу дочекатися, коли і сама такою буду.

 - Думаю ще трохи і твоє бажання здійсниться, - підбадьорливо посміхнулася Дана і встала з ліжка, щоб піти на кухню. - Я їсти, ти зі мною?

 - Ходімо, - просто і зразу погодилася Зоряна, - можливо ще щось цікаве згадаєш і розкажеш поки будемо вечеряти.

 Після вечері, коли дівчата вже помили посуд і сіли попити чаю за спокійною розмовою, до кухні зайшли сусідки і зразу за ними показався Ілля. Дівулі кинули демонстративне і зверхнє "Привіт", але хлопець привітався цілком щиро. Він сперся об підвіконня і, очевидно, хотів закурити, але потім вирішив не робити цього, поки тут Дана з Зоряною. Він знав, що вони не полюбляють запаху сигаретного диму і не хотів завчасно їх відігнати чи псувати апетит. Особливо цю гостру на язик і інтригуючу, що так виразно закотила очі при появі своїх сусідок.

 - Дана, ти сьогодні вдома, а я думала, що тепер житимеш в якомусь дешевому готелі, - почала одна з дівчат, закриваючи холодильник з якого дістала контейнер з їжею.

 - Вибач, що не виправдала твоїх сподівань, - в'їдливо посміхнулася дівчина. - Наступного разу старатимусь краще.

 - З вигляду така правильна, ідеальна дівчинка, а насправді з хлопцями по готелях ночуєш. Навчи, як ти це робиш, - від вдаваної щирості в голосі сусідки Дану мало не знудило.

 - Це доступно тільки людям з IQ вище 160, так що, - тепер була черга Дани вдавати щирість і театрально-співчутливо вигинати брови, - не судилось тобі.

 Дівчина вже чекала в свою сторону на потік чергових принизливих образ, але несподівано в розмову вклинився Ілля.

 - Дівчата, збавте обороти і просвітіть про що ви тут, а то я, як йолоп, нічого не розумію.

 - Та що тут розуміти, - швидко взялася "допомогти" йому інша з дівуль, яка стояла біля плити, розігріваючи вечерю. - Дана вчора по обіді пішла кудись з якимось незнайомцем і прийшла сьогодні ввечері. Що тут можна думати? Все очевидно, як білий день.

 - Знаєш, як в народі кажуть - кожен судить в міру своєї розпущеності, - парирувала знову ж таки Дана.

 - То в тебе є хлопець? - здивовано скинув брову хлопець і виразно подивився Дані в очі довшим, ніж дозволяли пристойності, поглядом.

 - А що тебе так здивувало? - не витримала і втрутилася в розмову Зоряна. - Дана не може мати хлопця?

 - Може, звісно. Просто в мене склалось хибне враження, що вона самотня, - просто відповів Ілля і передумав щодо куріння та витягнув сигарету з пачки.

 - Може ти сам думав підкотити? - хитро зиркнула Зоряна, встала і взяла свою чашку, щоб помити.

 - Може і думав, - відповів хлопець і затягнувся димом та відвернув голову до вікна, щоб видихнути.

 - Передумаєш. В тебе нема шансів, - впевнено продовжила Зоряна під шокованим поглядом Дани, яка не знала як реагувати на несподівані слова Іллі. - Я чула цю історію і там справжнє кохання. Це вже повір мені.

 - Знаєш скільки розчарувань і болю починалися зі слів "Справжнє кохання"? - захитав головою хлопець в риторичному питанні і знову затягнувся димом.