Глава 31

Варто було засмученій Дані ввечері переступити поріг своєї кімнати в гуртожитку, як Зоряна кинулася розпитувати, де та пропадала. Сусідки не полінились повідомити, що бачили її з хлопцем і поділились власними міркуваннями під назвою: "В тихому болоті чорти водяться", "Розпусна тихоня", "А ще таку правильну з себе корчила" – Зоряна дослівно передала враження дівуль.

Дана вислухала цю схвильовану розповідь, переодягаючись в домашній одяг, але ніяк не прокоментувала. Її думки ще плавали в полоні спогадів подій вчорашнього дня і ночі. Проте, коли в якийсь момент мало не розридалась від найкращих у своєму житті переживань, різко вирішила перевести увагу на щебетливу Зоряну.

– Це хлопець, за яким ти сумувала? – припустила сусідка. – Бо це єдине логічне пояснення твоїй несподіваній поведінці.

– Так, – лаконічно відповіла Дана і м'яко посміхнулася.

– То може розкажеш вашу історію? – обережно почала Зоряна. – Будь ласочка, – дівчина, для наглядності своєї цікавості, склала долоні докупи, наче в молитві. – В мене стільки питань, що аж розпирає, але краще, коли ти розповіси все по черзі.

Дана подивилась на Зоряну з очима повними мольби й подумала, а чом би й ні?

– Добре, вмовила, – видихнула Дана і зручніше вмостилася на ліжку, бо історія чималенька.

По завершенні розповіді й численних уточнюючих питань, сусідка сиділа на ліжку навпроти з зачарованим поглядом і переповнена емоціями.

– Це, мабуть, найгарніша історія, яку я коли-небудь чула. Я тобі по-доброму заздрю, – проговорила вона, – але не можу не поцікавитись, ти вже вибачай: не боїшся, що він почне зраджувати?

– Вважаєш, я про це не думала? – зітхнула Дана і відкинулась спиною на стіну. – З подругами обговорювала цей момент. З ним обговорювала. Зараз не хочу про це думати, бо й так нічого не зміню, а тільки засмучуватимусь. Зрештою, в мене нема вибору. Якщо хочу бути з ним, то тільки так. Тільки довіряючи. Мабуть, я дурепа, але нехай.

– Всі трохи дурненькі, коли закохані, – відмахнулась на це Зоряна. – Не можу дочекатися, коли й сама такою буду.

– Гадаю, ще трохи й твоє бажання здійсниться, – підбадьорливо посміхнулася Дана і встала з ліжка, щоб піти на кухню. – Я їсти, ти зі мною?

– Ходімо, – просто і зразу погодилася Зоряна. – Можливо, ще щось цікаве згадаєш і розкажеш поки будемо вечеряти.

Пізніше, коли дівчата помили за собою посуд і сіли попити чаю за спокійною бесідою, до кухні зайшли сусідки. Зразу за ними показався Ілля. Дівулі кинули демонстративне і зверхнє: "Привіт", а от хлопець поздоровкався цілком щиро. Він сперся об підвіконня і, очевидно, хотів закурити, але потім вирішив не робити цього в присутності Дани й Зоряни. Він знав, що вони не полюбляють запаху сигаретного диму й не хотів завчасно їх відігнати чи псувати апетит. Особливо цю, гостру на язик та інтригуючу, що так виразно закотила очі при появі своїх сусідок.

– Дано, ти сьогодні вдома? Я думала, що тепер житимеш в якомусь задрипаному готелі, – почала одна з дівчат, закриваючи холодильник з якого дістала контейнер з їжею.

– Вибач, що не виправдала твоїх сподівань, – в'їдливо посміхнулася дівчина. – Наступного разу старатимусь краще.

– З вигляду така правильна, ідеальна дівчинка, а насправді з хлопцями по готелях волочишся. Навчи, як ти це робиш? – від вдаваної щирості в голосі сусідки Дану мало не знудило.

– Це доступно тільки людям з IQ вище 160, так що, – тепер настала черга Дани вдавати щирість і театрально співчутливо вигинати брови, – не судилось тобі.

Дівчина вже чекала на потік чергових принизливих образ у свій бік, але несподівано в розмову вклинився Ілля:

– Дівчата, збавте обороти й просвітіть про що ви тут балакаєте, а то я, як йолоп, нічого не розумію.

– Та що тут розуміти, – бігом взялася "допомогти" йому інша з дівуль, яка стояла біля плити, розігріваючи вечерю. – Дана вчора по обіді пішла кудись з якимось незнайомцем і прийшла сьогодні ввечері. Що тут можна думати? Все очевидно, як білий день.

– Знаєш, як в народі кажуть: кожен судить в міру своєї розпущеності, – парирувала знову ж таки Дана.

– То в тебе є хлопець? – здивовано скинув брову Ілля і виразно подивився Дані в очі довшим, ніж дозволяли пристойності, поглядом.

– А що тебе так здивувало? – не витримала і втрутилася в розмову Зоряна. – Дана не може мати хлопця?

– Може, звісно. Просто в мене склалось хибне враження, що вона самотня, – пояснив хлопець. Передумав раптом щодо куріння та витягнув сигарету з пачки.

– Може, ти сам думав підкотити? – хитро зиркнула Зоряна, встала і взяла свою чашку, щоб помити.

– Може, й думав, – відповів Ілля, затягуючись димом, та відвернув голову до вікна, щоб видихнути.

– Передумаєш. В тебе нема шансів, – впевнено продовжила Зоряна під шокованим поглядом Дани, яка не знала як реагувати на несподівані слова Іллі. – Я чула цю історію і там справжнє кохання. Це вже повір мені.

– Знаєш, скільки розчарувань і болю починалися зі слів "справжнє кохання"? – захитав головою хлопець в риторичному питанні й знову затягнувся димом.

– Думаю, в нашої Дани там інші інтереси, – не змогла втримати своїх насмішкуватих п'ять копійок одна з сусідок.