Глава 30

Ян опустив погляд до звабливого ротика своєї спокусниці, потім вернувся до вже злегка затуманених очей. Без затримок нахилився і дав їм те, чого вони обоє безумно хотіли – поцілував її.

За хвилину поцілунок, який починався, як ніжна ласка, став ламати кордони, перетворюючись в нестримну лавину. Нові, невідомі досі відчуття Янового пів оголеного тіла на собі, в кімнаті, де вони тільки двоє, не на жарт паморочили свідомість. Дана досі не навчилася справлятися з власною занадто бурхливою реакцією на Яна. Від його нестримного глибокого поцілунку порожніло в голові й вона слабо відчувала й контролювала себе. Не вдавалося вирватися з в'язкої патоки насолоди, що дарували його руки і його губи на її тілі.

Ян відірвався від солодкого ротика і почав хаотично цілувати підборіддя, рухаючись вниз шиєю. Дана вигнулась під ним та безпорадно застогнала. Він відчував, як блискавично швидко "плавляться" запобіжники його контролю над собою. Дівчина під ним неймовірно чутлива і податлива, відчувалась такою солодкою і манливою, такою до одуру бажаною, що потреба тіла перетворювалася в справжній біль.

В якийсь момент Дана чітко і вперше відчула його сильне збудження і це послало слабкі сигнали тривоги в спорожнілу від думок голівку. Вона інтуїтивно, але мляво спробувала запротестувати:

– Яне, будь ласка...

– Я так хочу тебе, маленька моя, – він важко дихав, продовжуючи нестямно цілувати її та хаотично гладити тіло.

– Яне, ти... обіцяв…, – знову слабкий протест поміж важким диханням і жалюгідна спроба опанувати себе.

Остання фраза подіяла на хлопця витверезливо. Він різко занімів, затим важко опустив голову на її плече. Дівчина відчувала на тілі його рване дихання і зрозуміла, що дихає так само.

– Вибач, – заговорив він згодом. – Ти зводиш мене з розуму, – Ян відкотився з Дани й ліг поряд. 

Вони ще кілька хвилин мовчки лежали, приводячи власні тіла до норми.

– Ти голодна? – повернув до неї обличчя Ян через кілька хвилин тупого витріщання в стелю.

– Є трохи, – теж глянула на нього Дана. – Від ранку нічого не їла, але що ти пропонуєш? Твій одяг ще мокрий.

Хлопець встав з ліжка і пішов до письмового стола навпроти під телевізором. Там якраз було те, що він і шукав, – меню готельного ресторану. Він вернувся до Дани, яка підвелася і вмостилась на ліжку в позі лотоса. Плюхнувся поряд:

– Вибирай. Замовимо доставку в номер, – вручив їй коричневу папку із золотим тисненням.

Через годину вони сиділи собі на ліжку одне навпроти одного і смакували принесені офіціантом страви. Дана вибрала шматочки курятини у вершковому соусі з гарніром з рису, а Ян – величенький такий бургер.

– Ти так смачно їси. Я тепер теж захотіла бургер, – занила дівчина, дивлячись на апетитні листки салату, помідори та котлету, що визирали між половинками круглої булки.

– Хочеш помінятися? – запропонував Ян.

– Давай, я просто спробую. Не хочу в тебе забирати. Ти собі вибирав і мені совість не дозволяє.

Дана підсунулася ближче і прямо з його рук незграбно намагалася відкусити шматок так, щоб всі інгредієнти потрапили до рота. Ян не зміг стримати сміху від її милих потуг і, врешті, не витримав та поцілував кумедний носик весь в соусі.

– Якщо ти ще не знаєш, то повідомляю: мені однаково. Я б твоїм рисом прекрасно вдовольнився.

– А ти думаєш мені моя страва не подобається? – поспішила уточнити дівчина, грайливо зиркаючи на нього.

– Наступного разу замовляй обидві.

– Це так не працює, – її очі іскрились лукавством. – Щоб я собі не замовила – в тебе буде смачніше.

– Хитра яка!

– Вже така вродилась, – смішливо знизала плечима.

Після ситного обіду Дана зробила обом по чашці чаю і вони вляглися під ковдру та ввімкнули для фону телевізор, але натрапили на якусь до сліз смішну комедію. Дівчині доводилось ховати своє обличчя і нестримний сміх на Янових грудях, щоб трохи вгамувати веселе шаленство. Хлопець, зі свого боку, не розумів з чого сміється більше: з фільму чи заразно-невимушеної реакції Дани. В якусь мить він збагнув, що ніколи, жодного разу в житті йому не було добре так, як зараз. Більше нічого не потрібно, тільки оця лагідна весела дівчинка, що так довірливо тулиться до нього і нестримно сміється.

Після завершення фільму вже Дана надумала піти в душ. Але щойно зайшла всередину, як одразу ж вийшла з речами Яна.

– Чому, скажи мені на милість, твої речі як-небудь кинуті у ванній? Як вони повинні висохнути, коли так скручені?

– Прекрасно все висохне, – махнув рукою хлопець. – В мене все під контролем.

Дана починала трохи істерично, трохи роздратовано сміятися. Підняла очі до стелі й застогнала:

– Це, по-твоєму, під контролем? – простягнула до нього вологий одяг.

– Так, – простодушно відповів він, – і, бачу, дехто забув, що буває з тими... з тою, хто мене вичитує.

Ян грайливо закивав бровами, але відчувалась в його жесті якась двозначність. Дані раптом знову зробилось не до сміху. 

Дівчина так мило й слухняно потупила погляд, що Яна різко та несподівано пронизав гострий укол похоті. Він нічого не міг вдіяти з собою, коли вона: вольова, незалежна, смілива, навіть холодна (ззовні), а так легко підкоряється йому, його волі. Її поведінка давала вперше в житті відчути себе не другом, не коханцем, навіть не хлопцем. Ні. Поряд з нею він був чоловіком. Хотілося захищати, дбати про цю наївну дівчинку і зробити її щасливою. Хотілося вернути їй те, що вона сама йому давала так легко і несвідомо.