Глава 28

 Наступного дня напіввиспана Дана (і на тому добре) прокинулася зраненька, ще до будильника, і пішла на кухню готувати собі сніданок. Решта дівчат спали, тому вдалося в спокої хоча б поїсти. Сусідки, включно з Зоряною, люблять, очевидно, поспати до часу, поки до виходу не залишиться п'ять хвилин. Дана ж цього терпіти не могла і завжди старалася виходити завчасно куди б то не було.

 На сьогодні в дівчини заплановано чотири пари і, як завжди буває на початку навчального року, після короткої розповіді викладачів залишився відчай під назвою "Я цього всього не подужаю!". І так день за днем нові викладачі, нова інформація. Забагато всього нового на такий короткий період часу. Тому, коли Дана на вихідні приїхала додому, куди вже з першого навчального дня нестерпно хотіла, то влаштувала мамі істерику, мовляв більше туди не поїде, там жахливо і вона не зможе нічого. Мама на цю сцену розпачу тільки співчутливо посміхнулася, потім обняла заплакану доньку і взялася тихо заспокоювати, що все в неї вийде. Поволі, потрошку вникне в процес і буде вчитися. Набравшись сил в рідному домі, Дана в понеділок зранку верталася на навчання, але в уже сміливішому, бойовому настрої.

 Якась частина душі була навіть рада такому стану справ. Дана змогла відволіктись на нові переживання і не так шматувати своє серце спогадами про Яна, який навіть в снах переслідував її. Вона розуміла і готувалася до того, що доведеться довго жити всупереч болісним спогадам. Принаймні до часу, коли вона почне його забувати, але перспектива не близька, тому доводилося всіма способами пристосовуватися до життя "З ним" і "Далеко від нього" одночасно.

 Якось посеред другого тижня навчання Дана вечором пішла на кухню, щоб підігріти щось на вечерю. Цього разу була її черга. Вони з Зоряною домовилися - щоб не тіснитися на їхній невеличкій кухні - почергово готувати. Спосіб вилився в цікаві моменти. Дівчата починали привчати одна одну їсти те, чого досі не полюбляли з простої ще дитячої звички чи вредності. Так Дана вперше спробувала солодкий болгарський перець замаринований в томаті і це стало відкриттям. В той день вона ніяк не могла насмакуватися його. Цього ж разу відкриватиме для подруги популярну в селі страву засипану капусту з пшоном.

 Варто було зайти на кухню, як на порозі довелось злегка оторопіти. Біля вікна навпроти стояв той самий нахаба, що п'яним чіплявся до неї, і курив у відчинене вікно. Проте Дана швидко отямилася від неприємної несподіванки і впевнено попрямувала до холодильника. Хлопець помітив її і привітався. Дівчина кинула на нього холодний, короткий погляд, але відповіла "Привіт". Незнайомець відвернувся до вікна, а Дана  взялася насипати страву в сковорідку, щоб розігріти. Вона знову відчула на собі увагу хлопця.

 - Ми не знайомі? - несподівано спитав він. - Твоє обличчя... Здається я вже десь його бачив.

 - Та невже? - Дана повернула до нього хмурий і роздратований погляд. - Будеш далі так пиячити, то, врешті, перестанеш і маму впізнавати.

 Дівчина вернулася до свого заняття і взялася помішувати страву в сковорідці, яку поставила на плиту.

 - Блін, я думав, що мені наснилося. Я згадав. Ти та дівчина, що дала мені ляпаса. Взагалі-то боляче було, - заговорив ображеним тоном.

 Дана розвернулася до нього з широко розплющеними очима.

 - Видно не достатньо, якщо ти не вважаєш, що отримав по заслузі за свою поведінку, - зашипіла на нього.

 Хлопець задумався, видихнув дим у вікно і за хвилину знов заговорив.

 - Ну вибач. Я буваю надто... люб'язним, коли на підпитку. Досі ніхто не скаржився.

 - Все буває вперше, - буркнула йому у відповідь Дана.

 - То ти вибачаєш? - хлопець наполягав на своєму.

 Дана глянула на нього хмуро, після чого повела плечем і ствердно кивнула.

 - Вибачаю. Тільки більше такого не потерплю.

 Хлопець м'яко і самовдоволено посміхнувся і Дана вперше помітила, що він доволі симпатичний. Зросту вище середнього, світловолосий і посмішка приємна.

 - Годиться, - заговорив він. - То може познайомимося тоді? Мене Ілля звати. Тебе як?

 - Дана, - просто відповіла дівчина.

 Здавалося, що він хотів ще щось сказати на продовження знайомства, але до кухні якраз зайшли його подруги.

 - О, Ілля, бачу тобі не нудно тут, - поблажливо сміючись, заговорила одна з дівчат.

 Вони обидві стали біля хлопця і теж взялися курити.

 - Дана, а на твоєму курсі хіба нема гарних хлопців, що ти на старших задивляєшся? - заговорила інша дівчина, прикурюючи сигарету. - Хоча ні, я розумію тебе. Старші, досвідченіші завжди кращі. Правда ж?

 - Так, звісно, - чемно погодилася дівчина, перекладаючи підігріту капусту в тарілки. - Вам обом, очевидно, теж до вподоби постарше. І я, нарешті, зрозуміла звідки у вашій кімнаті стільки піску.

 Дана взяла тарілки в руки, щоб піти до кімнати подалі від цих дівуль і почула за собою вибух веселого сміху Іллі.

***

 У п'ятницю вечором Ян прийшов додому пізно і почувався наче вичавлений лимон. Поєднювати навчання з роботою не так і легко. Навіть для нього, того хто ніколи особливо не переймався успішністю та не сидів допізна над підручниками. Та тепер щоденна робота забирала левову долю часу і сил, хай навіть більше емоційних. Ян раптом подумав, що варто, мабуть, перевестись на заочну форму навчання. Якось він упустив цей момент, коли літом опинився в селі і думки попливли в зовсім іншому напрямку. Він невесело, з долею смутку посміхнувся собі. Він навіть уявити не міг, що поїздка, яка починалась як кара Божа, на ділі виявиться найкращими в його житті кількома місяцями. Щоправда закінчення не вписувалося в загальну приємну картину.

 Ян зайшов у вітальню. Вдома було порожньо. Батько, очевидно, як завжди затримується на роботі. Хлопець подумав, що потрібно б щось поїсти - шлунок відверто бунтував. Як же прекрасно було в селі жити, коли кожного дня в "меню" були смачні бабусині страви, а вона вже старалася догодити онукові. Знову ці нав'язливі спогади про літо, про період, коли вперше в житті він зрозумів як це, коли про тебе дбають, з тобою дружать, тебе поважають, тебе... люблять просто таким, як ти є.