Глава 26

 Повисла гнітюча мовчанка. Дана не могла заставити себе глянути на Яна, а він спочатку серйозно думав, що йому все почулося або якось не так зрозумів, але хіба можна по-іншому інтерпретувати фразу "ні з ким не спати до вінчання", крім як в буквальному значенні.

 - Ти це зараз серйозно сказала? - тихо перепитав він.

 Дана призбирала сил, підвела на нього погляд і зі спокійною впевненістю просто кивнула.

 Ян різко піднявся, переступив ногою лавку та відійшов на кілька кроків. Він засунув руки в кишені джинсів і за хвилину знову розвернувся до дівчини, яка так і сиділа незворушною постаттю.

 - Як ти це собі уявляєш? - надиво м'яко спитав він.

 - Я уявляю, а ти, очевидно, ні, - знизала плечима Дана і продовжила. - Я хочу, щоб моїм першим чоловіком був саме мій чоловік. Потім, в такий спосіб можна уникнути багатьох проблем як от небажана вагітність чи серйозних моральних, якщо стосунки не складуться. Для мене це щось більше, ніж просто фізична близькість. Тут повинна бути довіра, душевна спорідненість, а цього важче досягти, коли думаєш тільки про ліжко. Я хочу, для початку, пізнати людину, її внутрішній світ чи підходимо ми одне одному в емоційному плані.

 - А як же сумісність в ліжку? - не витримав Ян. - Уяви собі, що імовірність, що ти з чоловіком не підійдете одне одному не така і мала. Що тоді? Розлучатися?

 - Погодься, що якщо в мене нема досвіду, то з мене можна "ліпити" все, що завгодно. Мені нема з чим порівнювати.

 - Тобто ти участі в процесі не братимеш і покладатимешся у всьому на чоловіка? Себе вивчати не збираєшся? І, до речі, де ти знайдеш такого, щоб і ти була в нього першою?

 - Звісно братиму я участь і мені якось байдуже до минулого мого чоловіка. Рішення, яке я прийняла, стосується тільки мене. Мені так краще і це я роблю заради себе.

 Ян підійшов до неї, взяв в руки стиснуті на колінах кулачки і присів навпроти.

 - Маленька моя, мене це все починає не на жарт лякати, бо, здається, ти серйозно. Повір мені, не так все просто насправді, як може здаватися. Стосунки в... спальні це один з основних факторів щасливого сімейного життя. Ти от збережеш себе, а потім розійдетесь і виходить все було намарно.

 - Думаю, вцілому, можна зрозуміти підходять люди одне одному чи ні навіть поза ліжком. Хоча б обговорити цю тему. І знову ж таки, пари розлучаються і попри те, що спали разом до шлюбу.

 Ян важко застогнав і схилив голову їй на коліна.

 - Ти просто не розумієш про що говориш, - хлопець знову подивився на неї. - В тобі стільки вогню... Як ти збираєшся з цим справлятися? Мене ти зводиш з розуму і що мені тоді робити, якщо один поцілунок доводить до агонії?

 Дана безмежно довгу хвилину дивилася крізь темноту в кохані очі. Потім підняла руку і лагідно торкнулася його щоки.

 - Я розумію тебе, тому і вирішила поговорити про це на самому початку - поки не дуже боляче.

 - Давай спробуємо і можливо ти передумаєш? - з мольбою в голосі заговорив Ян.

 - А ти передумаєш? - резонно спитала вона.

 Ян помовчав, роздумуючи, після чого негативно захитав головою.

 - Я надто сильно тебе хочу, - в його голосі чулася приреченість, - щоб витримати твою близькість і не мати можливості торкатися так як хочу. Це нестерпно, розумієш?

 - Розумію і дякую за чесність, - Дана нахилилась, взяла кохане обличчя в долоні як це робив він і поцілувала коротким, щемливим поцілунком-прощання.

 Ян підвівся на рівні ноги та важко зітхнув, потираючи рукою потилицю. Він не міг повірити, що це відбувається з ним. Перша дівчина з якою захотів спробувати побудувати стосунки і така іронія, така насмішка долі.

 Який він насправді жорстокий - подумалось раптом. Вона мила, наївна дівчинка, що вірить в справжнє кохання і він, який не вміє і не хоче цього кохання. Вона заслуговує на того, хто зрозуміє її, полюбить по-справжньому. Ян подумки невесело посміхнувся. Він почав допускати, що можливо історія з коханням не така вже і вигадка. Та це в будь-якому випадку нічого не змінює в його житті. Є та любов чи нема - він до цього не пристосований, він не вміє і не хоче любити. Вибору, по суті, в нього нема тільки як не тримати її.

 Дана підвелася з лавки і підійшла ближче до Яна. Вона вирішила востаннє обняти його і вдихнути свій улюблений запах. Він у відповідь "загорув" її в свої щемливо-лагідні обійми.

 - Якщо я зроблю так, то не пошкодую. Якщо не дотримаюсь свого рішення, то, швидше всього, шкодуватиму все життя, - тихо проговорила вона в прощальному кольці його рук.

 Ян поцілував її в маківку і послабив обійми. Вона зрозуміла - він відпускає її. Душа починала надривно кричати. Дана відступила на крок, потім ще на один. Вона дивилася на нього і не могла ніяк заставити себе відірвати погляд. Ян нічого не говорив і не пробував її затримати. Дівчина до крові закусила нижню губу і, коли нестримні сльози почали пекти очі, вона різко розвернулася і пішла геть від кохання, сильніше якого, можливо, більше не відчує ніколи.

 Дана вирішила не бігти додому. Вона захотіла опинитися серед людей. Повна самотність може її зараз просто "розірвати". Вона пішла в клуб, до друзів. Ті своєю присутністю обов'язково допоможуть і трошки відволічуть увагу. Дана почувалась, наче у вакуумі чи паралельній реальності, коли йшла, безумним поглядом роздивляючись довкола, щоб зачепити свою увагу хоча б за щось. 

 Вона зайшла всередину і зразу поглядом виловила подруг, що танцювали з хлопцями. Вона підійшла і стала поряд з Катею. Подруга помітила її і здивовано подивилась. Вони з Ірою, чесно кажужи, не сподівалися більше сьогодні її тут побачити. Катя глянула на Дану, потім довкола себе і вернула увагу до подруги як і Іра. Дівчата співчутливо щось запитували. Вона не чула через музику і біль, але прекрасно розуміла про що саме. Дана важко опустила голову і тільки негативно захитала. Дівчата, не зважаючи на спантеличені погляди хлопців, обидві кинулись обіймати подругу.

 - Може підемо додому? - спитала Іра відсторонившись.