Глава 26

Повисла гнітюча мовчанка. Дана не могла змусити себе глянути на Яна, а він спочатку серйозно думав, що йому все почулося або якось не так зрозумів, але хіба можна по-іншому інтерпретувати фразу "ні з ким не спати до вінчання", крім як в буквальному значенні?

– Ти це зараз серйозно сказала? – тихо перепитав він.

Дана призбирала сили, підвела на нього погляд і зі спокійною впевненістю ствердно кивнула.

Ян різко піднявся, переступив ногою лавку та відійшов на кілька кроків. Він засунув руки в кишені джинсів і за хвилину знову розвернувся до дівчини, яка так і сиділа незворушною постаттю.

– Як ти це собі уявляєш? – неочікувано м'яко спитав він.

– Я уявляю, а ти, очевидно, – ні, – знизала плечима Дана і продовжила: – Я хочу, щоб моїм першим чоловіком був саме мій чоловік. Потім, в такий спосіб можна уникнути багатьох проблем, як от небажана вагітність, чи серйозних моральних травм, якщо стосунки не складуться. Для мене це щось більше, ніж просто фізична близькість. Тут повинна бути довіра, душевна спорідненість, а цього важче досягти, коли думаєш тільки про ліжко. Я хочу, для початку, пізнати людину, її внутрішній світ чи підходимо ми одне одному в емоційному плані.

– А як же сумісність в ліжку? – не витримав Ян. – Уяви собі, що ймовірність того, що ти з чоловіком не підійдете одне одному не така й мала. Що тоді? Розлучатися?

– Погодься, що якщо я не маю досвіду, то з мене можна "ліпити" все, що завгодно. Мені нема з чим порівнювати.

– Тобто, ти участі в процесі не братимеш і покладатимешся у всьому на чоловіка? Себе вивчати не збираєшся? І, до речі, де ти знайдеш такого, щоб і ти була в нього першою?

– Звісно братиму я участь і мені якось байдуже до минулого мого чоловіка. Рішення, яке я прийняла, стосується тільки мене. Мені так краще і це я роблю заради себе.

Ян підійшов до неї, взяв у свої руки стиснуті на колінах кулачки й присів навпроти.

– Маленька моя, мене це все починає не на жарт лякати, бо, здається, ти не жартуєш. Повір мені, не так все просто насправді, як може здаватися. Стосунки в... спальні – це один з основних факторів щасливого сімейного життя. Ти от збережеш себе, а потім розійдетесь і, виходить, все було намарно.

– Думаю, в цілому можна зрозуміти підходять люди одне одному чи ні навіть поза ліжком. Хоча б обговорити цю тему. І знову ж таки, пари розлучаються і попри те, що спали разом до шлюбу.

Ян важко застогнав і притулився чолом до їхніх зімкнутих рук.

– Ти просто не розумієш про що говориш, – хлопець знову подивився на неї. – В тобі стільки вогню... Як ти збираєшся з цим справлятися? Мене ти зводиш з розуму. І що мені робити, якщо один поцілунок доводить до агонії?

Дана безмежно довгу хвилину дивилася крізь темноту в кохані очі. Потім підняла руку і лагідно торкнулася його щоки.

– Я розумію тебе, тому і вирішила поговорити про це на самому початку – поки не дуже боляче.

– Спробуймо і, можливо, ти передумаєш? – з мольбою в голосі проговорив Ян.

– А ти передумаєш? – резонно перепитала вона.

Ян помовчав, розмірковуючи, після чого негативно хитнув головою.

– Я надто сильно тебе жадаю, – в його голосі чулася приреченість, – щоб витримати твою близькість і не мати можливості торкатися так, як хочу. Це нестерпно, розумієш?

– Розумію і дякую за чесність, – Дана нахилилась, взяла кохане обличчя в долоні й поцілувала коротким щемким дотиком прощання.

Ян підвівся на рівні ноги та важко зітхнув, потираючи рукою потилицю. Він не міг повірити, що це реально відбувається з ним. Перша дівчина з якою захотів спробувати побудувати стосунки й така іронія, така насмішка долі.

“Який ти насправді жорстокий”, – подумалось раптом. Вона – мила, наївна дівчинка, що вірить в справжнє кохання і він – який не вміє кохати й не хоче цього почуття. Вона заслуговує на того, хто зрозуміє її, полюбить по-справжньому. Ян подумки невесело посміхнувся. Він почав допускати, що, можливо, історія з коханням не така вже і вигадка. Та це в будь-якому випадку нічого не змінює в його житті. Є та любов чи нема – він до цього не пристосований, не вміє і не хоче любити. Вибору, по суті, в нього нема тільки як не тримати її.

Дана підвелася з лавки й наблизилась до Яна. Вона вирішила востаннє обійняти його і вдихнути свій улюблений аромат. Він у відповідь "загорнув" дівчину у свої щемливо-лагідні обійми.

– Якщо я дотримаюсь принципів, то не пошкодую. Якщо не дотримаюсь свого рішення, то, найімовірніше, жалітиму все життя, – тихо проговорила вона, тремтячи в прощальному кільці його рук.

Ян поцілував її в маківку і послабив обійми. Вона зрозуміла – він відпускає. Душа починала надривно кричати. Дана відступила на крок, потім ще на один. Вона дивилася на нього і не могла змусити себе відірвати погляд. 

Ян нічого не говорив і не пробував її затримати. Дівчина до крові закусила нижню губу і, коли нестримні сльози запекли очі, вона різко розвернулася і побігла геть від кохання, сильніше якого, можливо, більше не відчує ніколи.

Дана вирішила не йти додому. Тишина їй зараз не друг, хотілося опинитися серед людей. Повна самотність може зараз просто "розірвати". Тож вона пішла в клуб, до друзів. Ті своєю присутністю обов'язково допоможуть і трошки відволічуть увагу. Дана почувалась, наче у вакуумі чи паралельній реальності, коли йшла, безумним поглядом роздивляючись довкола та намагаючись зачепитися увагою бодай за щось.