Глава 25

 Після нетривалої розповіді Іри про те, як вона випадково почула розмову Максима з батьком де і промайнула інформація про наречену, прийшла Катя. Дівчата обмінялися невеселими обіймами підтримки і, нарешті, пішли на дискотеку.

 Біля клубу хлопців ще не було, але молоді вже назбиралось вдосталь. Всі скучили за розвагами за час посту, хоч і недовгого. На носі навчальний рік і треба встигнути досхочу нагулятись. Подруги одразу пішли всередину. Без хлопців стояти на вулиці нуднувато, а от танці зараз те, що потрібно.

 Після п'яти пісень, Дана несподівано-гостро, тривожно відчула потребу вийти на вулицю. Невидимі канати наполегливо тягли її туди. Думка перетворювалась на нав'язливу, тому вона запропонувала дівчатам вийти освіжитись, а заразом перевірити чи не об'явились хлопці. 

 Опинившись за дверима, на вулиці, Дана одразу помітила своїх друзів і помітила його. Ян відчув на собі її увагу і повернув погляд в сторону дверей - прямо на неї. Серце пропустило удар. Все і всі перестали існувати. Вона бачила тільки одного хлопця, який заповнив весь її внутрішній світ собою. Безмежно довгі секунди вони отак просто невідривно дивились одне на одного, "розповідаючи" як безмежно-сильно скучали.

 Дана побачила, що подруги вже підходять до хлопців і вона зробила крок, щоб зійти зі сходинок. Варто було ступити на землю і підняти голову, як за крок від себе побачила Яна. Він наблизився і схопив її за руку та потягнув за собою. Ян завів Дану за ріг будівлі клубу, притис до стіни та грубо, нестримно поцілував.

 За кілька хвилин він, врешті, відірвався від цього чаклунського ротика і, важко дихаючи, притулився чолом до чола Дани. Вона теж намагалася заспокоїти своє дихання.

 - Де ти була? - тихо спитав хлопець. - Мені уже здалося, що ти передумала щодо мене, щодо нас.

 - Я їздила з батьками до тітки в гості і тато вирішив заночувати там, - важко прошепотіла дівчина, а потім взяла його обличчя в долоні і ніжно заговорила. - Не думала, що ти такий невпевнений в собі.

 Вони одночасно посміхнулися цій фразі.

 - Бачиш, що ти зі мною робиш.

 Він знову поцілував її. Дана просунула долоні вперед та зарилася пальцями в короткий їжачок його волосся. В голові дівчини яскравим, обнадійливим світлом блиснули останні сказані ним слова - вона змінює його...

 - Ідемо до наших? - запитала дівчина згодом. - Танці і все таке.

 - Насправді, мені не дуже туди хочеться, - відповів Ян. - І танцюрист з мене нікудишній.

 - Ну не знаю. Мені сподобалось з тобою танцювати, - притислась до нього Дана.

 - Якщо хочеш, то, звісно, ходімо.

 - Ні, в мене є краща пропозиція, - хитро посміхнулася дівчина.

 Вона схопила його за руку і, так як він недавно робив, потягла за собою. Вони пройшли кілька метрів і дівчина звернула в якусь невелику вуличку і спинилася біля лавки.

 - Можемо тут посидіти.

 Дана розуміла, що невдовзі доведеться говорити з ним і в такій спокійній атмосфері найкраще починати цю розмову. Вона поки не знала як наважитись і заговорити поміж до одуру запаморочливих поцілунків, але обов'язково це зробить. Затримка ні до чого доброго не приведе.

 - Мені подобається, - відповів хлопець. - Це краще ніж постійно виловлювати тебе з-поміж натовпу танцюристів.

 Ян сів на лавку і одразу перекинув одну ногу через неї. Він потягнув Дану до себе та заставив сісти навпроти себе в такій самій позі. Дівчина послухалась тільки тому, що, на щастя, вдягла сьогодні джинси. Він притягнув її поближче до себе, щоб поцілувати. 

 В якусь мить поцілунку, Дана збагнула, що міцно притиснута до Яна, її ноги перекинуті через його. Поцілунок затягував у свій вир і не давав можливості спостерігати за своїми діями чи контролювати їх. Тіло автоматично відповідало на його дії і підкорялося. Дана відчувала як їй стає парадоксально мало Яна. Вона починала несамовито відповідати на його дотики, близькість, на його глибокий, наполегливий, пристрасний поцілунок.

 Янові теж ставало нестерпно мало Дани. Він втискав її в своє тіло, намагаючись поглинути. Він розумів, що його дії можуть налякати дівчину, але не вдавалося стримати себе. Вона була його маною, ставала його залежністю. Та Дана не лякалась, а тільки з готовністю відповідала на його пристрасть, провокуючи тим самим на сміливіші дії.

 Ян почав поволі нахиляти її і ось вона вже лежала на лавці під ним. Він схопив її рукою за стегно, заставляючи обхопити себе ногами. Вона слухалась. Вона так природньо і тонко відповідала йому, що в голові розум починав сильно паморочитися. Поки він здатен був виловити раціональні проблиски здорового глузду, Ян розумів, що потрібно зменшувати тиск. Вона, його невинна дівчинка, з якою потрібна обережність, але її податливе, манливе тіло, що линуло в його обійми, заставляло кожного разу відкладати стриманість. Він зупиниться, обов'язково, але ж яка солодка на смак ця шкіра, як вона довірливо тулиться до нього, коли він отак цілує її шию, до плеча, потім піднімається вгору до чутливого місця за вушком. Він відчував хаотичні рухи її долонь в себе на спині, її важке дихання плутало свідомість. В якусь мить сліпого помутніння розуму від бажання оволодіти нею, первісно зробити її своєю тут і зараз, Ян несвідомо штовхнувся тілом об її в неконтрольованому пориві. Його нестримний порив викликав в душі дівчини тривожний, попереджувальний дзвіночок.

 - Ні, Ян. Прошу тебе, зупинися, - почала слабо, обережно відсуватися від нього. - Мені некомфортно.

 Янові зразу прояснилося в голові. Він вмить зупинився і затих, тільки притулився чолом до її плеча, щоб трохи заспокоїти серцебиття і дихання та болісну напругу тіла.

 - Вибач, Оленятко. Мене занесло, - важко посміхнувся їй в плече. - Ти зводиш мене з розуму.

 Ян поцілував її тьома короткими поцілунками вздовж шиї і неспішно відсторонився та потягнув за собою, щоб вона могла сісти. Коли Дана випрямилася, то вирішила одразу змінити позу, щоб вони з Яном знову не дійшли до чергового шаленства. Зрештою, час уже розповісти йому все, далі тягнути не варто, зважаючи на те, що тільки що було.