Глава 23

Після довгого, пристрасного, такого бажаного та давно омріяного поцілунку Дана нехотя, але м'яко відсторонилася від Яна. Треба трохи заспокоїтись та вернути свідомість на грішну землю. Хотілося надихатися ним – вже чомусь таким рідним. Вона, відчуваючи серце десь в горлі, уткнулась лицем хлопцеві трохи нижче ключиці. Вдихнула на повні груди коханий аромат, міцно притискаючись до твердих грудей. 

Ян і собі важко дихав, але нічого не говорив, тільки притискав дівчину до себе так, наче боявся, що вона виявиться грою уяви й от-от зникне, розвіється вранішнім туманом.

Дана вкотре переконалася, що його обійми для неї – найзатишніше, найкомфортніше і найспокійніше місце на цілому білому світі. Вона готова цілу вічність стояти отак; назавжди залишитися тут, біля нього, в безпечному кільці сильних рук чи за спиною, наче за фортечними мурами.

Ян не спішив переривати до болю щемливий момент. Тримати в руках це, таке податливе, тіло, що довірливо тулилося до нього, виявилося до неможливості хороше. Він вдихав улюблений запах її маківки, аж до запаморочення, і розмірковував про перипетії долі. 

В нього сьогодні були багатообіцяючі плани з дівчиною, яку вони з Олегом підчепили в сусідньому селі, але щойно побачив Дану, яка самотньо стояла в компанії друзів – не поряд Андрія – як плани кардинально змінили полярність. Розумів, що потрібно раз і назавжди прояснити ситуацію. Він просто не міг повірити, що дівчина, яка з такою пристрастю тоді (і не тільки тоді) відповідала на його поцілунок, може бути до нього байдужою.

Дана раптом теж згадала, що Ян не зовсім сам сьогодні й це спонукало врешті заговорити:

– Але ж ти приїхав з якоюсь дівчиною. Тепер он просто кинув напризволяще. Негарно воно виходить, – Дана підняла голову і подивилася йому в очі.

– Це всього-на-всього нова знайома і я попросив Олега, щоб відвіз її додому, – спокійно відповів Ян, а за тим самовдоволено додав: – Чи ти пропонуєш зараз тут тебе кинути саму і піти до неї?

Дана швидко обвила руками його шию і, сміючись, відповіла:

– Не вигадуй.

Ян і собі розсміявся та знову припав до уст наполегливим і нестримним поцілунком.

– Як же… я… скучив… за… цими… губами, – говорив він поміж короткими дражливими дотиками своїх губ.

Дана замріяно розімліла, з готовністю підставляючи йому для ласк то щоку, то підборіддя, то носик, то шию. Вона відчула, як його долоня неспішно сповзла з талії нижче. Ян не сильно, але впевнено стис сідниці дівчини й вже нетерплячими поцілунками проклав доріжку шийкою до чутливого містечка під вушком. Дана починала тремтіти від його дій і задихатися. Вернулась знайома млість, що йшла за його ніжними, але владними дотиками. 

Свідомість почала підкидати слабкі тривожні дзвіночки. Вона ж повинна поговорити з ним, розповісти про свою ситуацію, поки між ними усе не зайшло надто далеко. Смішно, звісно. Вона вже закохана в нього – куди там далі? Дана почала слабо протестувати та вириватись з коханих обіймів.

– Зачекай... Припини, будь ласка, – плуталась в думках від наполегливих дотиків його рук, вуст, душі.

– Чого ти? – не припиняв поцілунків Ян. – Що трапилось?

– Я маю тобі дещо сказати. Це дуже важливо для мене, для нас.

Хлопець раптом зупинився і Дана відчула, як напружилось його тіло під її долонями. Ян важко зітхнув і уткнувся чолом у плече дівчини. Він тихо вилаявся і підняв на неї погляд повний мольби.

– Знову щось чи хтось намагається між нас вклинитися. Не хочу сьогодні вести важких розмов. Не тоді, коли я нарешті знайшов тебе. Хочу просто натішитись тобою. Дай мені цей вечір. Наступного разу ти все мені розкажеш. Тільки не сьогодні. Добре? Я обіцяю, що ми все владнаємо, бо я не готовий більше тебе відпускати. Згода?

Дана не змогла відмовити на таке щире прохання. Вона ще встигне з ним поговорити й, можливо, назавжди відлякати. То чому не дозволити й собі цю ніч абсолютного щастя? Ймовірно, він після розповіді не захоче більше мати з нею нічого спільного. Не погодиться на компроміси й вона. Як же боляче...

Дана пригадала всі свої "вимоги" і знову почала впадати у відчай. Вони не зможуть з цим нічого вдіяти, навіть не зважаючи на тверду впевненість Яна в протилежному. Його непохитна віра, що легко можна все подолати зумовлена простим незнанням. Дівчина вирішила, що прохання Яна не така вже й погана ідея. Якщо це останній шанс надихатись ним, то вона ним скористається.

– Гаразд. Не буду тебе сьогодні напружувати, – м'яко усміхнулася, притулилася до нього та ніжно потерлася носом і губами об його колючу щоку, – і себе теж.

Ян задоволено замурчав від її поведінки.

– Тоді, що ми будемо робити весь вечір? – звабливо почала дівчина, навіть не підозрюючи про "небезпечну" особливість своєї поведінки.

Вона заплющила очі й почала ніжитись об другу його щоку.

– Припускаю, – Ян неквапом відповідав, – цілуватися. Хіба що в тебе знайдуться цікавіші пропозиції?

– Твій варіант мене повністю влаштовує, – тихо посміхнулася дівчина, уже торкаючись губами його щоки. – Тільки якщо пообіцяєш бути чемним хлопчиком.

– Не можу дати такої обіцянки, – почувся важкий смішок і наступної миті він втис її тіло у своє, запаморочливо впиваючись в губи.