Глава 20

 Дівчата посідали за стіл. Дана уже не мостилася біля Андрія, а тільки тепло і привітно йому всміхнулася. Присутніх було вдосталь, щоб не надати цьому моменту особливого значення. Зрештою, біля нього і місця не було та й не зобов'язані вони постійно тулитися одне до одного.  

 Сівши, Дана не змогла втримати погляду направленого перед собою. Вона спідлоба, мов злодій роздивлялася хлопця по той бік столу. Вона ж бачила його вже неодноразово. Достатньо добре вивчила всі його особливості, але, як виявилося, цього було не достатньо. Їй постійно хотілося дивитися на нього і милуватися ним. Якась мазохістська, солодка мука роздивлятися ці широкі плечі, обтягнуті темною тканиною футболки, яка тільки підкреслювала рельєфні м'язи, які від рухів заворожуюче вигравали-випиналися. Потім ті міцні руки з містичного ефекту татуюванням та шкіряними браслетами на зап'ястях і мимоволі згадувати, як фантастично добре, коли вони торкаються тебе. Вже від самих думок робилось гаряче і злегка паморочилося в голові. Дана несвідомо закусила нижню губу, стримуючи обважніле дихання, і в якусь мить подивилася прямо перед собою - невідома, містична сила вела її дію.

 Ян дивився їй в очі своїм особливим гіпнотизуюче-темним поглядом. Чим далі, тим все менше в неї залишалось сил протистояти його владній аурі. Він нічого не робив. Він просто дивився, а вона відчувала як невидима сила укутує її і підкоряє своїй волі. Дихати стало важко. Грудна клітка наче прогиналась до середини від кожного різкого видиху.

 Дана злякалась, що її нервозність помітять і різко опустила погляд, а потім і голову та уважно подивилася на свої міцно стиснуті кулаки на колінах. Та за гамірною і веселою грою ніхто, звісно, і не зауважив мовчазної розмови Яна і Дани.

 - Дівчата, - раптом вигукнув Павло, - давайте знову в пляшечку зіграємо. Мені тоді сподобалося. Мене ще так часто і так багато дівчат не цілували за вечір

 Хлопці явно святкували тарасове день народження, якщо дійшло до таких пропозицій та зізнань. Решта компанії якось не спішила приставати на цю ідею.

 - Пам'ятаю, минулого разу не всі хотіли, - заговорила дівчина, що того разу була запропонувала гру, натякаючи на Яна, - тому пропоную внести деякі корективи. Давайте зробимо можливість вибору: або ти цілуєшся, якщо на тебе випало горлечко, або тобі задають питання.

 Оцей момент вже грубо натякав на небажання Дани тоді цілуватися з Яном.

 - А що, так навіть цікавіше, - підхопила ідею Іра. - Я не проти. Я хочу розважитися.

 Зрештою, всі погодилися на такі умови і зразу звернули свою увагу на того, зі сторони якого могла послідувати відмова. Ян не витримав колективного тиску і невдоволено захитав головою, але погодився.

 На ділі гра виявилась більш провокативною і цікавою, ніж могло здатися спочатку. Згодом поцілунків ставало все менше, а, натомість, питання з категорії "Твій улюблений фільм" чи "Твій найбільший страх" плавно перейшли в більш особисте русло.

 В котрийсь з разів Андрій крутнув пляшку і вона показала на Катю. Вони за мовчазної згоди вирішили (Катя вирішила, якщо по правді) обмежитись питаннями.

 - Ти кохала мене? - спитав хлопець.

 "Ого" почулося в повітрі, які цікаві повороти і, звісно, Катя тепер була в центрі уваги. Дівчина ж розуміла, що відповідь на питання в неї єдино правильна, не зважаючи на те, як було насправді, але відповіла правдиво:

 - Так.

 Андрій м'яко посміхнувся їй. Катя вернула йому жест і взялася за пляшку. Та, в свою чергу, показала на Яна. Дана подумала, що він точно вибере поцілунок (біль від цеї думки довелось тамувати), але помилилася. 

 - Знаю, що ти не віриш в кохання, але чи зустрічав ти дівчину, до якої відчував щось більше, ніж просто симпатію?

 Ян не відповідав. Дана раптом усвідомила, що з завмиранням серця чекає на його відповідь. Яка ж вона ідіотка. Навіщо мучити себе марними сподіваннями. Факт, однаково, беззаперечний - він не вірить в кохання. Їй до болю хотілося подивитися на нього. Хотілося прочитати відповідь в тих красивих очах, але якась непереборна сила не давала їй підвести схвильований погляд. Вона боялася зустрітися з його поглядом, який - вона гостро відчувала - одну безмежно довгу мить був направлений на неї.

 - Скажемо так, - врешті заговорив хлопець, - я думав, що зустрічав, але це виявилося фікцією.

 Дівчата аж запищали від цікавості.

 - А ми її знаємо? Чи це хтось з Києва? - не стрималася дівчина-гостя.

 - Питання поза грою, - спокійно заговорив хлопець і веселіше додав, - тому вибачайте.

 Дівчата розчаровано застогнали, але що поробиш. Далі пляшка вказала на Іру і всі, всього-навсього, дізналися, що її улюблений колір зелений. Янові якось не дуже було цікаво розмовляти на відверті теми з малознайомими людьми. Потім відповідаючи на каверзні питання Іри, всі дізналися, що Тарас був таємно закоханий в Катю, далі одна з дівчат-гостей зізналася, що цілувалася вже з сімома хлопцями і, коли пляшка знову показала на Яна, ситуація вкотре поцікавішала.

 - Скільки дівчат в тебе було? - спитала найбільш смілива з присутніх.

 - В мене не було дівчат. Я ні з ким не зустрічався, - знизав плечима хлопець.

 - А я не про зустрічання питаю, - хитро посміхнулася дівчина.

 - Я не відповідаю на такі питання, - холодно відповів він.

 - Правила гри такі, але гаразд. Тоді перефразую питання. Їх було більше десяти чи менше?

 - Ви надто цікаві, - не хотів відповідати Ян.

 - Хіба тобі важко сказати слово менше чи більше?

 Хлопець роздратовано звузив очі, але процідив крізь зуби:

 - Більше.

  "Боляче. Це було боляче, - зізналася собі Дана, - і це вкотре доводить, що в мене з ним не може бути нічого спільного. Ми надто різні. Боляче".

 Дівчата, звісно, заукали від почутої інформації. Чим далі, тим ставало все цікавіше. Дізнались всі ще деякі подробиці про присутніх: Іра у восьмому класі цілувалася з однокласником, але їй соромно було розповідати тоді про це подругам; найганебнішим вчинком Івана було те, що він одного разу сказав мамі, щоб вона ішла... куди подалі, а Павло зізнався, що втратив незайманість з набагато старшою за себе дівчиною з іншого села. Коли пляшка вказала на Дану, вона почула питання: