Глава 17

Життя вернулося в звичайний ритм, тільки вже з деякими корективами. Дана ніяк не могла звикнутися з думкою, що в неї тепер є хлопець. Її мрія здійснилася і вона зустрічається з Андрієм. З гарним, ніжним і давно бажаним хлопцем. Та от очікуваної радості усвідомлення цього факту не приносило. Мабуть, запевняла себе дівчина, вона так давно цього хотіла, а сталося і не змогла повірити. Тепер ніяк не вдається збагнути і на повну відчути таку подію. 

 В них уже було кілька побачень, на яких вони багато розмовляли, обіймались, цілувалися. Словом, як і належить. Хоча, розмовляли занадто гучно сказано. Яку б тему не розпочинали, вона в результаті швидко вичерпувала себе. Хлопець, до жалю, не реагував на її жартівливі репліки і доводилося швидко знаходити вихід з незручної ситуації. Але Дана була сповнена ентузіазму, що з часом їх спілкування налагодиться, вони навчаться розуміти одне одного з півслова і зникне постійна натягнутість. 

 Ще одним висновком, який дівчина винесла з їх побачень, був факт, що поцілунки явно переоцінюють. Трохи неприємно було кожного разу шукати можливість непомітно витерти лице. В результаті вона почала уникати довгих поцілунків, які закінчувалися тим, що язик хлопця опинявся в її роті, а це було теж не надто приємно.

 Свій єдиний поцілунок, який до божевілля сподобався, вона вирішила сприймати як випадковість або наслідок недосвідченості. Проте, розмови Каті трохи псували їй безкомпромісність цієї думки.

 Як би вона не старалася, як би не заставляла себе, як би не переконувала в протилежному - вона думала про нього. Коли і як так сталося, що він так глибоко проник в її думки - невідомо, але виявилося, що викинути його звідти важче, ніж здавалося і хотілося спочатку. Чомусь саме спогади про їхнє побачення самовільно виринали вночі, в одурманеному сонливістю мозку, а томні відчуття від його поцілунку не вдавалося перебити і стерти численним поцілункам Андрія. Той їхній єдиний поцілунок, як, зрештою, його дотики, навіть тепер викликали в тілі незбагненну і трохи лякаючу млість. Гіршим було те, що їй подобались ці відчуття, як би вона не старалася заперечити цього факту. Мабуть, на краще, що більше вона цього не відчує. Близькість Яна туманила свідомість і робила її мимоволі занадто... податливою, а це вкрай погано.

 До радості (хотілось би так думати) наступної суботи Яна не було на дискотеці. Дана змогла спокійно розважитись в приємній, дружній атмосфері, як бувало до нього. Вона, звісно, періодично поглядала в сторону входу чи, бува, не об'явиться він, але намарно. Подавивши в собі недоречне, дурне розчарування, дівчина з особливим ентузіазмом реагувала на жарти хлопців. В Андрія, на жаль, почуття гумору різнилося з її, тож доводилося компенсувати це в дружньому колективі.

 Щоправда, вони з Ірою мусили вислуховувати бідкання Каті на той самий факт (відсутність Яна), але вже з іншої сторони. Подруга скаржилася на його холодне ставлення і, що він після того поцілунку знову припинив проявляти до неї цікавість. Дівчата намагалися заспокоїти її, мовляв в нього справи якісь. Він іншим разом прийде і тоді точно знову запросить до танцю і точно вже нарешті проведе додому. Просто Ян з тих хлопців, які не поспішають - намагалися переконати подругу, а Дана ще й себе заразом, хоч би як боляче не було.

 Якось в неділю дівчата знову зустрілися після церкви дорогою додому. В селі, в центрі біля крамниці їм стрілись хлопці, які зазвичай не витримували до кінця літургії та тікали тільки-но священник починав другу проповідь про розпорядок на тиждень. День був доволі жарким, тому вони допивали кожен пляшку пива. 

 - Зараз би в річці скупатися, - мрійливо заговорила Іра і одразу додала, - а, власне, чому б ні. Давайте махнем?!

 - На велосипедах? - спитала Дана. - Чи маєш якісь кращі пропозиції?

 - Хлопці, придумайте щось, - благально заговорила Іра.

 - Ну можна було б, - протянув Іван. - Тато вчора взяв у дядька ГАЗон, щоб солому возити. Він так в нас і стоїть. Думаю, можна ним скористатися, але є одна проблемка.

 - Що ще за проблемка? - застогнала Іра, відчуваючи, що забаганка вислизає з рук.

 - Хто поїде. Я вже пива хильнув, тому одразу пас.

 Дана якраз помітила неподалік двох хлопців. Серце пропустило удар і розбіглося. Ян знову був тут. Він разом з Олегом підійшли до їхньої групки та потисли друзям руки.

 - Ну хлопці, - знову занила Іра, - хіба вам не хочеться зараз стрибнути в прохолодну воду?

 - Та ясно, що хочеться, але ми всі вже як бачиш, - Павло підняв пляшку з пивом на дні.

 - Я, до всього, тільки по легкових виступаю, - підняв руки Тарас, коли благальний погляд Іри впав на нього, - але ідея клас.

 - Попроси Яна, - Дана тихо сказала подрузі.

 - Кого? - перепитала та, бо поміж своїх думок не розчула.

 Дана мимоволі глянула на хлопця. Його високо піднята брова видавала глузливе здивування і той факт, що він якраз і почув її слова.

 - Яна, - дівчина подивилася на подругу та кивнула в бік хлопця. - В нього є водійське посвідчення категорії С.

 Андрій раптом (і не тільки він) перевів на неї зацікавлено-здивований погляд. Чорт, як вона могла так тупо проколотися?!

 - Звідки ти знаєш? - нахмурився її хлопець.

 Адекватної відповіді в неї не було. Вона не могла нічого придумати і катастрофічно не уявляла, як викрутитися з цієї патової ситуації. Врятувала її мимовалі та ж таки Іра. Вона застрибала та склала долоні докупи в молебному жесті звертаючись до Яна.