Глава 11

 Наступні пару тижнів якось так вийшло, що Дана провела вдома. З Катею і Ірою не бачилися, гуляти не ходила і того... нестерпного теж не бачила. Справ домашніх поменшало, навіть не зважаючи на те, що тато приїхав і доводилося більше готувати. На початку ще й пралка зламалася і довелось весь одяг вручну прати, бо ремонтували її тиждень.

 Попри все Дана знайшла час, який витратила на читання. Ще зі школи в дівчини залишилася любов до української літератури. Велика заслуга в цьому самої вчительки, яка ненав'язливо, але впевнено змогла привити цю любов. Сама ж література була доволі важкою для сприйняття в плані емоцій. Цього варто було очікувати від народу з такою важкою історією. Чого тільки вартий "Жовтий князь", "Марія" чи "Хіба ревуть воли як ясла повні". Проте, на диво, до сліз дівчину довела повість Г. Квітки-Основ'яненка "Маруся". Матері навіть довелось заспокоювати істерику доньки після прочитання твору. 

 Цього разу вибір в бібліотеці випав на роман П. Мирного "Повія". Історія Христі, передбачувано, виявилась трагічною і емоційно важкою, але Дана вкотре переконалася в правильності вибраної раніше життєвої стратегії - вона повинна берегти себе. Роман став додатковим уроком, ще одним переконливим доказом, що тільки вона несе відповідальність за своє життя і яким воно буде, залежить тільки від неї самої. Іра правильно тоді сказала - яке значення потім, хто винен - страждаєш ти.

 В середині липня, на свято Петра і Павла, коли завершився піст, дівчата зібралися разом, щоб розважитися на дискотеці, за якою вже встигли скучити. Дорогою подруги не могли наговоритись, поперемінно бідкаючись, чого це вони не зустрілися скоріше, але дійшли висновку, що Катя з Ірою справді не мали можливості вирватися. Першу мама якраз ощасливила маленькою сестричкою, а в другої вдома затіяли грандіозний ремонт.

 - Катя, як там ваша малявка? Дуже докучає? - спитала Дана.

 - Поки що ні, але боюсь все ще попереду. Ви ж знаєте, що я, м'яко кажучи, не рада була, коли мама повідомила цю шокуючу новину, але тепер дивлюся на сестричку і трохи відлягло.

 - Так, сестра це чудово, - посміхнулася Дана і згодом додала, - але не завжди.

 Згадала свою Улю, яка донедавна не давала їй спокою за розпитуваннями про того красивого хлопця, що був у них. Дана в кінці-кінців не витримала і нагримала на неї, але одразу мусіла іти просити пробачення. Стало жаль своєї допитливої сестрички, яка, крім всього, терпляче тримала в таємниці секрет Дани.

 - Ір, а у вас там як? Ремонт ще довго триватиме? - поцікавилася Катя.

 - Сподіваюсь, ще довгенько, - замріяно проговорила дівчина.

 Подруги від здивування обидві одночасно повернули обличчя до неї.

 - Що тобі може подобатися в ремонті? - першою озвучила свої сумніви Дана.

 - Не що, а хто, - засміялась Іра.

 Дівчата хором стримано запищали. Нарешті Ірі хтось сподобався. Вони одна поперед одної почали розпитувати деталі. Отже, хлопця, який робив у них ремонт разом з батьком звали Максим. Він був років на шість старший від них і коли Іра вперше його побачила, то серце пустилося в біг. Потім, судячи з її розповіді, він їй посміхнувся і вона отримала в подарунок закоханість. Дівчата, не без добродушних піддразнювань, слухали розповідь подруги про те, як вона по кілька разів на день носить йому лимонад, незважаючи на шалене хвилювання і привітали її зі вступом в лави закоханих.

 - Чекайте, чекайте, - задумалась Іра, бо щось тут не сходилось. - Я то закохана, а з вами тоді що? Чого я не знаю? Розповідайте.

 Катя глянула на Дану, поглядом спонукаючи до відвертості і натякаючи, що час для зізнань настав. Дівчина не одразу зрозуміла німий натяк подруги і з хвилину дивилась на неї, як баран на нові ворота. Потім, нарешті, згадала про своє таємне кохання до колишнього Каті. Це відкрило несподіваний момент - вона останнім часом все менше стала думати про Андрія бо, чорт би його побрав, була занята тим, що плекала в собі злість на одного придурка.

 - Добре, - застогнала Дана. - Я давно закохана в Андрія. - і, помітивши німе запитання в погляді Іри, уточнила. - Так, нашого Андрія.

 - Нічого собі, - дівчина шоковано повернулася до Каті. - І ти про це знала? Як ти до цього ставишся?

 - Знала, - просто повела плечем дівчина, - і нормально ставлюсь. Тим паче тепер.

 Іра уже повернулася до Дани з парочкою цікавих запитань, але остання фраза Каті привернула її увагу.

 - Зараз ми до тебе повернемось, - виставила перед Даною вказівний палець і втупила погляд на іншу свою подругу. - Що означає твоє "тепер"? Тепер - тому що ви з Андрієм розійшлись чи тому, що знайшла собі нову симпатію і на колишнього начхати?

 Катя витримала ефектну паузу, доводячи подруг до писклявої зацікавленості і, як і Іра кількома хвилинами раніше, стидливо-замріяно відповіла:

 - Мені подобається Ян.

 Серце Дани неприємно стислося від почутих слів, але вона вирішила, що якраз слушний момент ще більше розізлитися на нього. Наступні слова Каті переконали її, що вона на правильному шляху.

 - Ще від тоді, коли він запросив мене на танець, думаю про нього. Він такий впевнений в собі. Мені сподобалася його наполегливість.

 "Клятий ловелас, - подумки обурилася Дана. - Як я могла забути, що він і до Каті підбивав клинці, а потім мене зажимав у коморі. От же ж підступний паскудник".