Глава 8

Як вона умудрилась так попастися?! Ні, не так. Як вона умудрилася, для початку, не помітити, що протанцювала з ним аж два танці?! Що за напасть з нею відбувається?! Що тепер говорити і як вийти сухою з води?! Дана ще ніколи не думала так швидко.

– Просто, – почала, розтягуючи слова, – він сам попросив, а я, ти знаєш… пам’ятаєш я розказувала, що стараюсь не відмовляти хлопцям, коли ті запрошують на танець.

– Ага, – ще підозріло косилась на подругу Катя, – пам’ятаю. Може, твоя правда і тепер черга Іри спробувати його обійми. Тут я з тобою не погоджуся, але приємні обійми.

Дана фиркнула, проте ніяк не прокоментувала репліку подруги.

Після того випадку дівчина щосили намагалася не впускати у свої думки спогади про Яна, а натомість вернутися до звичного милування фантазіями про поцілунки з Андрієм. Втім до досади зрозуміла, що колишні мрії потіснили намагання справитися з незвичними емоціями, спровокованими хлопцем з татуюванням.

***

Наступної суботи, оскільки дискотеки не було, молоді люди зібрались в одному із закинутих старих будинків. Хлопці часто товклися там, граючи в карти, а дівчата приєднувались до них просто посидіти, поспілкуватись або й взяти участь в грі. Цього разу Дана з пересторогою йшла, бо є ймовірність зустріти Яна, але на противагу цій перспективі мала впевненість, що там точно зустріне Андрія.

На вулиці вже повністю стемніло. Хлопці запалили стару товсту воскову свічку. Електрику в будинку давно від'єднали, тож доводилося вечорами сидіти при романтичному освітленні. Та була в цьому своя особлива чарівність. Виникали додаткові приводи до жартів, як от вигляд купи хлопчачих голів, максимально присунутих до єдиного джерела світла в намаганні уважно розгледіти свої карти. Дівчата постійно з них кепкували – заявляли, що ті схожі на стайку сурикатів. Такі вечори завжди проходили максимально весело і невимушено, за що Дана їх дуже любила.

Сьогодні ж було дещо по-іншому. Не встигли вони з дівчатами вмоститися за старий дерев'яний стіл, щоб покепкувати з хлопців, підказуючи кожна зі свого місця карти протилежній стороні, як Іра проявила недоречну цікавість:

– А ваш новий друг до нас не приєднається? 

Хлопці попідводили простоволосі голови від карт з німим запитанням в очах.

– А, ти про Яна, – першим здогадався Іван, після чого решта вернули увагу до гри. – Ми ходили, щоб покликати його, але баба Роза сказала, що він кудись поїхав з Олегом дядька Василя.

– Треба було сказати, щоб прийшов, коли вернеться, – не могла заспокоїтись дівчина.

– А що, сподобався? – хмикнув Павло.

– Мені не аж так, але хлопець тут, вважай, новий. Потрібно проявити дружелюбність, – безхитрісно відповіла Іра.

Вона хотіла додати, що поряд дві самотні дівчини, але вчасно згадала про присутність Андрія і змовчала.

– Не потрібні нашій компанії всякі сумнівні особистості, – не втрималася Дана від їдкої репліки.

– Та чого ти? Він нормальний хлопець, – не погодився Іван.

– Так, приводити в компанію сумнівних особистостей верх безвідповідальності, – почувся в кімнаті оксамитовий, з хриплинкою голос.

Всі одночасно розвернулися в сторону входу, звідки до них прямував фігурант фрази. Тільки Дана, вкотре з його вини відчуваючи шалений сором, не повернула голову в той бік, а роздумувала, які в неї шанси на те, щоб провалитися крізь землю.

Всі засміялися від незручності ситуації. Ян обійшов стіл і сів якраз навпроти дівчини.

– В що граєте? Які ставки? – поцікавився, а Дана помітила, що разом з ним прийшов Олег та двоє дівчат.

Хлопці розповідали, що і як стосовно гри, а він просто сидів і невідривно дивився на схвильовану, присоромлену Дану. Вона зібрала всю сміливість до компанії зухвалості й з почуттям власного достоїнства – нічого такого вона не сказала – підвела погляд, аби впевнено зустріти його виклик.

Зробити це виявилося важче, ніж здавалося спочатку. Вона явно переоцінила власні можливості опиратися його силі. Здавалося, всім довкола видно, як в її гордої волі, під впливом темної енергетики, починають підгинатися коліна. Дана опустила погляд, але бігом звернула увагу до гри, намагаючись зрозуміти, що діється зараз за столом. Це було простішим заняттям, аніж зрозуміти себе. Потрібно відволіктись, щоб серце, бува, не вистрибнуло з грудей.

В компанію за грою знову вернулась невимушеність і сміх. Всі, крім Яна, були між собою, хоча б заочно, знайомі давно, тому тем для розмов та жартів виявилося немало. Хлопець переважно мовчав, але Дана не могла позбутися відчуття його близької присутності, хоч він, здавалося, втратив інтерес до її скромної персони, повністю зосередившись на грі та дружніх кпинах.

– Яне, а в тебе є дівчина? – Ірі не терпілося дізнатися про нього більше.

Видно, на неї ніяк не впливає його небезпечна аура. Хоча, подумалось Дані, можливо, це тільки в неї така реакція на нього? Навіть дівчата, що прийшли з ним і Олегом, спокійно собі спілкувалися з хлопцем, не проявляючи ніяковості.

– Нема, – просто відповів він, не відриваючи погляду від карт та роздумуючи над наступним ходом.

– Невже нерозділене кохання? – припустила Катя.