Глава 8

 Як вона умудрилася так попастися?! Як вона умудрилася, для початку, не помітити, що протанцювала з ним аж два танці?! Що за напасть з нею відбувається?! Що тепер говорити і як вийти сухою з води?! Дана ще ніколи не думала так швидко.

 - Просто, - почала розтягувати слова, заговоривши, - він сам попросив, а я, ти знаєш, стараюсь іти на зустріч хлопцям, коли ті запрошують на танець.

 - Ага, - ще підозріло косилась на подругу Катя, - знаю. Може і твоя правда і тепер черга Іри спробувати його обійми. Тут я з тобою не погоджуся, але приємні обійми.

 Дана фиркнула, але ніяк не прокоментувала репліку подруги.

 Після того випадку Дана з усіх сил намагалася не впускати в свої думки спогади про Яна, а натомість вернутися до звичного милування фантазіями про поцілунки з Андрієм. Дівчина з досадою зрозуміла, що колишні мрії потіснили намагання справитися з незвичними емоціями, спровокованими хлопцем з татуюванням.

 Наступної суботи, оскільки дискотеки не було, молоді люди зібрались в одному із закинутих старих будинків. Хлопці часто товклися там, щоб пограти в карти, а дівчата приєднювались до них просто посидіти, поспілкуватись або й взяти участь в грі. Цього разу Дана з пересторогою йшла, бо є імовірність зустріти там Яна, але на противагу цій перспективі була впевненість, що там точно буде Андрій.

 На вулиці вже повністю стемніло. Хлопці запалили стару, товсту воскову свічку. Електрику в будинку давно від'єднали, тож доводилося вечорами сидіти при романтичному освітленні. Та була в цьому своя особлива чарівність. Виникали додаткові приводи до жартів, як от вигляд купи хлопчачих голів максимально присунутих до єдиного джерела світла в намаганні уважно розгледіти свої карти. Дівчата постійно з них кепкували, говорили, що ті схожі на стайку сурикатів. Такі вечори завжди проходили максимально весело і невимушено, за що Дана їх дуже любила.

 Сьогодні було по-іншому. Не встигла вона з дівчатами вмоститися за старий дерев'яний стіл, щоб подразнити хлопців, підказуючи кожна зі свого місця карти протилежній стороні, як Іра проявила недоречну цікавість.

 - А ваш новий друг до вас не приєднається? 

 Хлопці підняли свої простоволосі голови від карт з німим запитанням в очах.

 - А, ти про Яна, - здогадався першим Іван і всі решта знову вернули увагу до гри. - Ми ходили, щоб покликати його, але баба Роза сказала, що він кудись поїхав з Олегом дядька Василя.

 - Треба було сказати, щоб прийшов, коли вернеться, - не могла заспокоїтись дівчина.

 - А що, сподобався? - хмикнув Павло.

 - Мені не аж так, але хлопець тут, вважай, новий. Потрібно проявити дружелюбність, - безхитрісно відповіла дівчина.

 Вона хотіла додати, що поряд дві самотні дівчини, але вчасно згадала про присутність Андрія і змовчала.

 - Не потрібні нашій компанії всякі сумнівні особистості, - не втрималася Дана від їдкої репліки.

 - Та чого ти, він нормальний хлопець, - не погодився Іван.

 - Так, приводити в компанію сумнівних особистостей верх безвідповідальності, - почувся в кімнаті оксамитовий, з хриплинкою голос.

 Всі одночасно розвернулися в сторону входу, звідки до них прямував фігурант фрази. Тільки Дана, вкотре з його вини відчуваючи шалений сором, не повернула голову в той бік, а роздумувала які в неї шанси на те, щоб провалитися крізь землю.

  Всі засміялися від незручності ситуації. Ян обійшов стіл і сів якраз навпроти дівчини.

 - В що граєте? Які ставки? - заговорив він і Дана помітила, що разом з ним прийшов Олег і двоє дівчат.

 Хлопці розповідали, що і як, а він просто сидів і невідривно дивився на схвильовану, присоромлену Дану. Вона зібрала всю свою сміливість до купи і з почуттям власного достоїнства - нічого такого вона не сказала - підвела погляд, щоб впевнено зустріти його виклик.

 Зробити це виявилося важче, ніж здавалося спочатку. Вона явно переоцінила свої можливості опиратися його силі. Здавалося, всім довкола видно, як в її гордої волі починають підгинатися коліна під впливом його темної енергетики. Дана опустила погляд, але одразу звернула свою увагу до гри, намагаючись зрозуміти, що діється зараз за столом. Це було простішим заняттям, аніж зрозуміти себе. Потрібно відволіктись, щоб серце бува не вистрибнуло з грудей.

 В компанію за грою знову вернулась невимушеність і сміх. Всі, крім Яна, були між собою хоча б заочно знайомі давно, тому тем для розмов і жартів виявилося немало. Хлопець переважно мовчав, але Дана не могла позбутися відчуття його близької присутності, хоч він, здавалося, втратив інтерес до її скромної персони, повністю зосередившись на грі і дружніх кпинах.

 - Ян, а в тебе є дівчина? - Іра не могла стримати цікавості.

 Видно було, що на неї ніяк не впливає його темна, небезпечна аура. Хоча, подумалось Дані, можливо це тільки в неї така реакція на нього. Навіть дівчата, що прийшли з ним і Олегом, спокійно собі спілкувалися з хлопцем, не проявляючи ніяковості.

 - Нема, - просто відповів він, не відриваючи погляду від своїх карт та роздумуючи над наступним ходом.

 - Невже нерозділене кохання? - припустила Катя.

 - Ще чого, - почувся його зверхній смішок.

 - Ян в нас не вірить в кохання, - взялася пояснювати одна з дівчат, що прийшла з ним.

 - Справді? - здивуванню замріяно-романтичних дівчат не було меж. - Ти вважаєш, що кохання в принципі не існує? Хочеш сказати, що ніколи не закохувався?

 Хлопець тільки поблажливо захитав головою, даючи їм зрозуміти, що саме так він і думає.

 - Навіть "Титанік" тебе не зачепив? - Іра не могла повірити, що таке велике кохання, як в її улюбленому фільмі може залишити байдужим.

 - Ти про той фільм, де невиразна дівчина кидає адекватного, забезпеченого мужика, щоб дати якомусь невдасі?

 Слова хлопця просто розбивали всі усталені уявлення дівчат.

 - То, можливо, це і є якраз кохання, якщо їй було начхати на гроші. Вона вибрала "невдаху", - втрутилася в розмову Дана, - бо любила його.